День Матері
Щороку у другу неділю травня ми відзначаємо, мабуть, одне з найпрекрасніших свят. Хоча ніколи не зайве сказати мамі про те, що вона найрідніша та найдорожча для тебе людина.
Наприклад, українська діаспора в Канаді ще на початку ХХ століття (у 1928 році) почала вітати матерів. А на наступний рік така ініціатива дійшла і до Західної України. Та в 1930-ті роки і аж до 1999 року в Україні було заборонено відзначати цей день. Зараз День матері святкують не тільки в Україні, а й ще у 85 країнах світу.
Насамперед це свято на честь матері та материнства, зв’язку мами з дитиною і вплив матерів на суспільство. Жінка, яка подарувала життя і віддала всі свої сили, передаючи знання та досвід, гідна поваги та любові від дітей та оточуючих. Адже бути мамою не просто, це щоденна праця та героїзм.
До прикладу декілька героїчних історій звичайних жінок, які були матерями за покликанням.
Коли у Ставрополь привезли ешелон евакуйованих із Ленінграда дітей-сиріт, малюки стояти вже не могли, дистрофіки. Містяни розібрали дітей по домівках, залишилося сімнадцять найслабших, їх брати не хотіли – чого там брати, все одно не виходиш, тільки хоронити… Усіх їх взяла собі Олександра Аврамівна Деревська. І потім забрала братів і сестер тих, що були у неї. Її діти згадували потім: «Одного ранку ми побачили, що за хвірткою стоять чотири хлопчики, меншому – не більше двох років… «Ви Деревська? Ми, тітонька, чули, що ви дітей збираєте, а у нас нікого немає… Папка загинув, мамка померла…» От і брали нових у сім’ю. І сім’я наша все росла. Такою вже людиною була наша мама: якщо дізнавалася, що десь є одинока хвора дитина, то не заспокоювалася, поки не принесе додому. В кінці 1944 вона дізналася, що в лікарні лежить виснажений шестимісячний хлопчик, навряд чи виживе. Батько загинув на фронті, мати померла від розриву серця, отримавши похоронку. І коли наша мама принесла малюка, синього, худого, зморщеного, вдома ми його відразу поклали на теплу піч, щоб відігріти… Згодом Вітя перетворився на пухленького хлопчика, який не відпускав мамину спідницю ні на хвилину. Ми прозвали його Хвостиком…»
До кінця війни в Олександри Аврамівни було 26 синів і 16 дочок. Після війни родину переселили в українське місто Ромни, де для них був виділений великий будинок і кілька гектарів саду й городу. На могильній плиті матері-героїні Олександри Аврамівни Деревської простий напис: «Ти наша совість, мама». І сорок два підписи.
А ось історія Олександри Шулежко, жінки, яка під час Другої Вітчизняної війни врятувала від смерті й голоду 70 дітей, 25 із яких були євреями. Вона зуміла організувати притулок для дітей-безхатченків у Черкасах. Після окупації міста Олександра Максимівна бачила багато безпритульних і сиріт. До рішення створити притулок спонукала зустріч із маленьким хлопчиком. Він сидів біля померлої жінки на вулиці. Олександра Максимівна привела дитину до себе додому. Згодом з’явився ще один знайда. Вона звернулася до гебітскомісара Черкас із пропозицією створити дитячий будинок. Ініціатива знайшла відгук. На невеличкій земельній ділянці вона створила господарство: тримали курей, кіз, поросят. Усім тим опікувалися її вихованці. І таких історій дуже багато.
***
У сучасному світі перед жінкою відкриваються нові можливості. Попри бажання бути мамою, також з’являється бажання бути самореалізованою особистістю, будувати кар’єру. Ці дві мети разом завжди важко втілювати в життя. Але якщо ти сильна жінка, любляча матуся та цілеспрямована особистість – можливо все.
Для прикладу історія сучасної мами з Дніпропетровщини, яка виховує сімох дітей віком від 6 до 28 років. Їй вдається поєднувати виховання дітей з успішною кар’єрою. Юлія входить до наглядової ради банку «Конкорд» та є співзасновницею біржі благодійності «ДоброДій», що допомагає хворим дітям у Дніпрі. Їй зовсім не просто бути постійно зануреною в життя кожної дитини, правильно розподіляти обов’язки, встигати будувати кар’єру і самореалізовуватися. Але маючи бажання та підтримку близьких, жінки здатні на будь-що.
Тож низько вклоняємось вам, наші матері. За ваші терпіння, витримку, дивовижну мудрість і мужність, із якими ви, долаючи негаразди, зберігаєте віру у завтрашній, кращий день для своїх дітей, своїх рідних і близьких та для нашої України.
«БМ»
