Звідки походить звичай колядувати
Свято Коляди у слов’ян відзначалося в день зимового сонцестояння, коли ніби народжувалося нове Сонце. Цю новину розповідали колядники, ходячи від хати до хати з піснями та іграми, після чого влаштовувалося велике застілля.
Після того, як в Україні поширилося християнство, свято Різдва Христового з’єдналося зі старим язичницьким святом, витіснивши його зміст. Але традиції залишилися. Різдвяні колядки набули значного поширення в народі. Цікаво, що раніше колядницькі гурти до хати не запрошували, а слухали і подавали гостинці через вікно. Для маленьких колядників це були солодощі, іноді давали дрібні гроші, але далеко не всім, а хрещеникам та близьким родичам. Дорослим вручали продукти – шмат сала, ковбаси, пироги з різними начинками та вареники із салом. Запросити до хати могли хіба що заможні родини, які могли пригостити всіх.
Чи не найбагатша колядкова традиція – у слов’янських народів, зокрема, у поляків та українців. Чимало польських та українських колядок мають схожі слова та мелодію.
Радянська влада забороняла колядки і щедрівки, як прояв націоналізму. Проте їх співали потай, або ж у видозміненому вигляді: у тій же відомій пісні «Добрий вечір тобі, пане господарю» слова «Син Божий народився» замінювали на «Рік Новий» і т. д.).
