Картопляні реалії

Згідно ринкових цін мішок картоплі 2019 року зараз коштує 600 – 700 грн.

Ну що, всі вже закінчили займатися традиційним українським видом спорту – копанням картоплі? Раз так, то час поговорити про «другий хліб» не як масове хобі, а як про бізнес. Науці не відомо, чому усі так люблять їсти картоплю, але це факт: люди винайшли тисячі рецептів страв з картоплі, і навіть, відзначають свято вареної картоплі. Вчені підрахували, що близько половини виробленої у світі бульби використовують в їжу, третину – на корм худобі і близько 10% – у якості посадкового матеріалу.

 У 2017-му виробництво картоплі в Україні складало 21,7 мільйонів тонн. А у 2018-му зібрали рекордний врожай – 22 млн. тонн. Нинішній, 2019-й – нетиповий. Господарства у різних регіонах країни постраждали від посухи, деякі від проливних дощів. Відповідно, цього року через несприятливі погодні умови очікується дефіцит картоплі.

«Поточне зростання ціни на картоплю – це наслідок впливу погодних умов на терміни посадки та визрівання картоплі. Ми вже повідомляли про зниження врожайності ранніх та середніх сортів картоплі в 1,5 рази до попереднього року. Саме тому влітку ми побачили рекордно високі ціни на цю продукцію. Ситуацію щодо пізніх сортів поки що оцінювати зарано, хоча за різними оцінками комерційних виробників, врожайність буде нижчою на 10-30%. Але не це є приводом для поточного зростання ціни, головна причина – затримка у визріванні бульб пізніх сортів. Рік тому більшість українських господарств вже почали збирати врожай, а в цьому році навіть на Півдні фермери почнуть це робити за 7-10 днів. Тобто, можливо, що в кінці серпня ціни на картоплю почнуть знижуватись і навіть імпорт може призупинитись»,- зазначила керівник департаменту «Аналітика» ОРСП «Шувар».

Загалом закупівельні ціни на картоплю в серпні 2019 року в порівнянні з аналогічним місяцем минулого року зросли майже вдвічі і становлять у середньому близько 12-15 грн/кг. У той же час рік тому ціна трималася на рівні 5-7 грн.

За статистикою, Україна входить до чільної десятки найбільших виробників картоплі світу (посідає 4-те місце за обсягами вирощування), але ми ніколи не входили до переліку провідних «картопляних» експортерів. На жаль, поки що для нас закритий ринок Євросоюзу, бо там діє директива від 2002 року, котра забороняє постачання картоплі з країн, де якість ґрунтів не відповідає фітосанітарним нормам країн ЄС, а Україна саме входить до цього списку. Та навіть якби цієї директиви і не існувало, завоювати європейський ринок нам заважає висока собівартість нашої картоплі, котра зводить нанівець спроби конкурувати з тамтешніми фермерами. Втім, нам ніхто не заважає експортувати картоплю до країн Азії, Близького та Далекого Сходу, де картоплю також полюбляють (одна лише Японія імпортує 500 тисяч тонн картоплі на рік), але для цього потрібно забезпечити стабільно високу якість. А то українці вирощують щонайменше 15 мільйонів тонн картоплі, але не можуть зібрати для експорту навіть пару тисяч тонн бульб однорідної якості.

До речі, в 2019 році Україна вперше почала імпортувати картоплю саме в період збирання власного врожаю.

Наше картоплярство – безжальне і безглузде

В Україні картоплю саджають усі, хто має хоч малесенький клаптик землі. Саме тому 95% цього овочу в країні вирощується на присадибних ділянках і переважно найпримітивнішим способом. Відповідно, якісної картоплі у нас не вистачає. Низький відсоток промислового виробництва є основною проблемою експорту через те, що картопля, вирощена в господарствах населення, не відповідає вимогам та стандартам, які пред’являють потенційні покупці та переробні підприємства.

Кожного року картоплярі України переживають одну і ту ж ситуацію: на початку сезону через надмір пропозиції доводиться продавати вирощене за безцінь, а ближче до весни ціна стрімко зростає, проте запропонувати ринку нічого – більшість урожаю через низьку якість та недоліки зберігання до «справжньої» ціни просто «не доживає». От і заходить у роздріб імпортна картопля.

Іншого виходу немає – українці дуже люблять картоплю і, у середньому, з’їдають її 125-130 кілограмів на рік, а з огляду на масове зубожіння населення, споживання картоплі зросло до більш ніж 140 кг на особу. За статистикою, та масштабом споживання картоплі на душу населення Україна зараз ділить з Киргизстаном друге місце у світі, поступаючись у цьому лише безумовному лідеру – Білорусі, де її з’їдають аж 180 кг.

Попри наявність розмаїття сортів як вітчизняної, так і іноземної селекції (офіційно їх зареєстровано понад сотню), садять українці абищо – часто у якості насіннєвої використовується дрібна продовольча картопля. Сортозміна практично відсутня – в кращому разі можна помінятися з сусідом на таке ж «сміття». Звідки ж тоді візьметься якість? Додайте сюди практично повну відсутність сівозміни – тобто картопля роками вирощується на одних і тих же ділянках, що сприяє накопиченню в ґрунті збудників хвороб та шкідників. Механізація відсутня як клас, або настільки примітивна, що нагадує скоріше курйоз, ніж технологію обробітку. І зберігання насипом у слабо провітрюваному погребі, де половина вирощеного нелюдськими зусиллями урожаю, до весни просто згниває.

Не краще і з промисловим виробництвом бульби: лише деякі приватні господарства спеціалізуються на вирощуванні саме картоплі, вкладають кошти у суперелітне насіння та дотримуються правильної технології вирощування. Відтак їх картопля і продається за справжню ціну для переробки на «фрі» чи чіпси. Інші ж садять гектарів п’ятдесят картоплі разом з іншими культурами, проте серйозної уваги їй не приділяють – бо заробітку з неї майже ніякого, а минулого року вирощування картоплі взагалі було збитковим.

Негативна рентабельність виробництва цієї культури склала 3,2%. А звідки їй взятися, якщо урожайність картоплі в Україні навіть у фермерів у кращі роки не перевищує 25-27 т/га, тоді як поріг прибутковості – 30 т/га. Правда у господарствах населення урожайність взагалі 12 т/га, але там про рентабельність взагалі не йдеться. Між тим, середньоєвропейська врожайність – майже 50 т/га, а іноді доходить і до 70 т/га.

Переробка

Сучасна переробка – це не лише традиційний крохмаль. Хоча і крохмаль теж непогано – ціна на світовому ринку $550/тонна, а потреба – 1,75 мільйонів тон на рік, з них 20-25 тисяч тон – для потреб вітчизняної харчової промисловості. Крохмаль з картоплі виробляли і за радянських часів, проте застаріле обладнання (яке не оновлювалося майже півстоліття) та відсутність економічної доцільності виробництва, породили сумний жарт, що крохмальне виробництво просто є способом утилізації некондиційної картоплі.

Наразі спільна боротьба ДФС та митниці з контрабандою та «сірим» ринком крохмалю, суттєво підвищили його ціну, що створило передумови для прибутковості виробництва, а значить і сформували підвищену ціну на крохмальні сорти картоплі. За останнє десятиліття крохмаль подорожчав вчетверо, а відповідні сорти картоплі – у п’ятнадцять разів.

Ще з картоплі можна виробляти протеїн – причому найвищого ґатунку, який годиться не лише для відгодівлі тварин, але й для спортивного харчування. Ціна картопляного протеїну складає 1500$/тонна. А ще картопля містить органічні волокна, які на ринку коштують також 1500$ за тону. Харчопром купує їх залюбки, адже 1% волокон та 4% води замінюють 5% м’яса у фарші, а також є основною складовою дієт для схуднення. Ну і наостанок – з картоплі можна робити органічне добриво, яке містить 15-18 кг/тонна азоту, 45-48 кг/тонна калію, 3-4 кг/тонна фосфору, 5-7 кг/тонна сірки та 2-4 кг/тонна магнію. Коштує таке добриво 55$/тонна.

А раз є переробка, то є стабільний попит і відповідна ціна на крохмальні сорти картоплі. Переробники закуповують картоплю з вмістом крохмалю 10-13% за 1-1,3 грн/кг; з вмістом крохмалю 13-15% – за 1,6-1,8 грн/кг; 15-18% – за 1,9-2,3 грн/кг. Ну а якщо ви виростили картоплю зі вмістом крохмалю 18-25%, можете розраховувати на 2,7-3,7 грн/кг.

До речі, цього року на Чернігівщині ввели в експлуатацію найбільший у Східній Європі завод з виробництва крохмалю «Вімал». Підприємство випускатиме крохмаль, який буде сертифікований за основними передовими світовими системами управління якістю і безпекою продукції. Значну частину обсягів виробництва нового підприємства експортуватимуть у Євросоюз. А у 2020 році компанія планує відкрити завод, який отримуватиме протеїн із картопляного соку, вироблятиме сухі картопляні волокна та рідке органічне добриво.

Підготувала Оксана Кириченко

Фото використане як ілюстрація

Акт 1. Весна. З погребів витягують ящики з картоплею, орють город…. І починається конфлікт «батьки і діти». Перші хочуть посадити якнайбільше, бо був колись такий рік, ще бабуся бабусі розповідала, що бульба не вродила. Тож треба із запасом. Діти кричать, що це багато, і взагалі можна її купити. Але їх ніхто не слухається і сажають стільки, скільки сказали батьки.

Акт 2. Літо. Час обгортання, сапання і боротьби з жуком. Все це треба робити в спеку, і раніше ніж у сусіда. Бо якщо у нього вже посапано, а у тебе ні – таким господарям гарантовано пекло і всенародна ганьба.

Акт 3. Пізнє літо або осінь. Копання бараболі. Цих кілька днів рабської праці діти пам’ятають все життя, батьки ж задоволені врожаєм. А потім сідають разом за стіл, рахують всі витрати на врожай, і виявляється, що дешевше було купити готову у фермера. Проте тут головний аргумент – це ж домашня… Всі розходяться. Діти дають обітницю наступного року взагалі не садити, а батьки зменшити площу посадки.

Акт 4. Десять років по тому. Діти вже стали батьками, і розповідають своїм дітям, про те як розповідала бабка бабусі про неврожай бараболі, і продовжують саджати всі ті ж … соток (кожен вставляє своє число) картоплі…