Основний закон є – давайте його дотримуватись

Щороку, починаючи 1996-го, 28 червня Україна відзначає День Конституції – єдине свято, яке закріплено в цій самій Конституції.

Світова громадськість визнала Конституцію нашої держави однією з найбільш досконалих і демократичних.

Метод проб і помилок

Спроби прийняти Основний Закон незалежної України були, починаючи з часу прийняття незалежності, і затягнулися аж шість років.  

У 1992-1993 роках при президентстві Леоніда Кравчука був напрацьований перший проект Конституції, але він не був прийнятий.

У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документа у Верховній Раді. Без перерв, у результаті нескінченних дискусій, голосувань по кожній статті окремо і цілими розділами 28 червня 1996 року 315 голосами Конституція України нарешті була прийнята в цілому. Міжнародне співтовариство високо оцінило Основний Закон України і назвало його найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, що сприятиме подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Головне

Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 17 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.   

Статті Конституції враховують усі сфери життєдіяльності держави і людини:

1. Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Демократична суть держави конкретизує ст.5, проголошуючи Україну республікою за формою правління, а також закріплюючи в Українській державі принцип народовладдя. 
2. Народ визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. 
3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
4. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
5. Україна – унітарна держава, територія якої є цілісною і недоторканною.
6. Державною мовою в Україні є українська мова.
7. Український народ як суб’єкт права власності на землю, її надра, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України. Право користуватися природними об’єктами, що є власністю народу відповідно до закону, має кожний громадянин України.
8. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом, а також не допускається розташування іноземних військових баз.
9. У розділі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» закріплено широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що охоплює всі без винятку права і свободи, які демократичною світовою спільнотою прийнято вважати за відповідні гуманістичні стандарти в цій сфері суспільного і державного життя. 

Ми були першими

Конституція Пилипа Орлика – перша Конституція в Європі. Тож є привід пишатися. Перша Конституція (Конституція Пилипа Орлика), була прийнята 5 квітня 1710 року і була однією з перших не лише у Європі, а й у світі. 

У Бендерах (теперішня територія Молдови) затвердили «Правовий Уклад Та Конституцію відносно Прав і Вольностей Війська Запорозького».

Там же, після смерті Івана Мазепи, відбулися вибори нового гетьмана. Ним став генеральний писар Війська Запорозького Пилип Орлик. Між ним і козацькою старшиною і  було укладено угоду під назвою «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».  Ця Конституція фактично проголошувала Україну незалежною республікою (зберігався лише протекторат шведського короля). У тексті документа її автори називають територію держави Військом Запорозьким, Україною.

Конституція Пилипа Орлика засвідчила, що українці – свідома нація, яка боролася і буде боротися за свої права, свою ідею. Гетьман Пилип Орлик усе своє життя віддав на те, щоб поєднати два береги Дніпра, які розділилися через внутрішні суперечності, в одну державу – Україну. На жаль, Конституція 1710 року чинності не набула, оскільки вона була написана в умовах вигнання. Положення законодавчого документа, з одного боку, узагальнили весь накопичений у попередні роки державотворчий потенціал козацтва, а з іншого – стали невичерпним джерелом для подальшої боротьби українців за незалежність. 

Довгий шлях

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) від 29 квітня 1918 року – також є непересічним явищем у розвитку конституційного законодавства України. Робота над проектом Конституції розпочалася після проголошення Української Народної Республіки, оскільки ця історична подія поставила на порядок денний необхідність прийняття Основного Закону. Його принципові засади від імені конституційної комісії сформулював Микола Грушевський .

В основу Конституції було покладено ідею поділу влади з метою гарантувати демократичний розвиток Української держави. Проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність України, рівність прав. Республіка мала бути парламентською зі Всенародними Зборами. Вадами Конституції УНР історики називають, зокрема, декларативність положень, невизначеність функцій органів влади та їхніх взаємовідносин, невизначеність території УНР тощо. Через гетьманський переворот Конституція УНР 1918 року також не набрала чинності. Але зміст Основного Закону доби Центральної Ради дає підстави стверджувати, що хоча він і був недостатньо професійним, проте це було намагання оформити відродження державності України.

Потім були чотири Конституції Радянської України (1919-1978 рр.). Це були політичні документи і розроблялися вони під пильним наглядом ЦК КПРС.

Дописування і переписування

Із 1996 року до Конституції кілька разів вносилися зміни, під тиском певних політичних сил чи відповідно до потреб часу. Перший раз зміни до основного документа країни були внесені у грудні 2004 року. Тоді для подолання гострої політичної кризи під час Помаранчевої революції парламент ухвалив закон України №2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» та про внесення змін до закону про вибори президента.

На початку 2014 року на тлі політичної кризи в Україні активізувалися пропозиції «повернутися до Конституції 2004 року». Під цим малося на увазі обрання парламенту за пропорційною системою та позбавлення президента значної частини повноважень.

Цей закон не був підписаний президентом, парламент ухвалив нову постанову «Про текст Конституції України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями». Цей закон набув чинності 2 березня 2014 року. Таким чином, від 2 березня 2014 року в Україні є чинною Конституція, прийнята 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними пізніше. 2 червня 2016 року Верховна Рада прийняла закон про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) або так звану судову реформу.

Отже, сьогодні ми маємо Конституцію, яка відповідає європейським вимогам Основного Закону. Але нам слід докласти ще багато зусиль, щоб конституційні постулати не були просто записами на папері. Як це зробити, знає кожен – слід неухильно їх виконувати. Тоді й результати не забаряться. Вітаємо зі святом. Слава Україні!

Валентина Йотка