Реформа, що руйнує мистецьку освіту
Навчальний рік завершився, у музичних школах країни пройшли останні академічні концерти та іспити, випускники отримали атестати. Здавалося, має настати період спокою і відпочинку. Та в мистецько-педагогічній галузі точиться справжня «війна». Її причина – реформа початкової мистецької освіти, яка не знайшла підтримки у викладачів навчальних закладів і батьків. Вони побоюються, що наказ Міністерства культури, який суттєво скорочує термін навчання в музичних, хореографічних і художніх школах, призведе до руйнування мистецької освіти. У Міністерстві культури, навпаки, пишаються нововведенням про зміни навчальних планів у мистецьких школах і намагаються довести, що реформа зробить процес навчання більш гнучким і дозволить майбутнім піаністам та художникам опановувати одразу кілька напрямків творчості.
Щоб показати своє невдоволення реформою і домогтися її перегляду, викладачі мистецьких шкіл, митці, а також батьки дітей, що здобувають музичну чи художню освіту, 6 червня зібралися під Міністерством культури на мирну акцію протесту. Серед них і делегація із Гадяччини. Організаторами мирної акції протесту виступила Об’єднана профспілка київських музичних шкіл та громадська організація «Всеукраїнська рада директорів закладів початкової мистецької освіти». Виявляється, подібну реформу намагалися запровадити ще у 2012 році в Росії, та до активного спротиву митців усіх рівнів дослухалась верхівка влади, і все скасувалося. Тепер представники української мистецької спільноти запевняють, що «реформа» списана один в один із моделі країни-агресора. І «підсунули» її для того, щоб зруйнувати діючу, ефективну, за півтора століття відшліфовану систему музичної підготовки.
Григорій Сидоренко, директор Гадяцької дитячої музичної школи, розповів нам про цю поїздку. «Нові програмні вимоги для мистецьких шкіл хочуть упровадити з 1 вересня. Більшість проти цього, бо вважають, що ця реформа просто узаконить хронічне недофінансування мистецьких шкіл, таких, як наша. На щастя, поки у нас проблем із фінансуванням немає. Проте невідомо, як буде далі.
Із Гадяча їздила делегація у кількості 18 чоловік. Ми «за» реформу, але не в такому вигляді. Поки нам вдалося добитись відстрочення дії наказів Міністра культури №352 та №628 і, можливо, перегляду реформи», – розповідає Григорій Сидоренко.
Ми вирішили розібратися, що ж насправді чекає мистецькі школи після введення в дію «реформи».
Що зміниться для дітей?
1) Зараз для першокласників відводиться 6,5 годин на тиждень, а для третьокласників – 9, то після реформування – відповідно 5 і 7 годин на тиждень. Тобто дітей вчитимуть менше.
2) «Сольфеджіо» перейменують в «Музичну грамоту», а «Музичну літературу» – в «Бесіди про мистецтво». Кількість дітей у групах збільшиться до 15 осіб.
3) Нові програми не передбачають напрямку «сольний спів» і «театральне мистецтво». Тобто якщо ви планували віддати дитину в музичну школу вчитися у клас співу – маємо погані новини. Залишається, щоправда, така спеціалізація як «хоровий спів», але вона не передбачає індивідуальних занять із вокалу.
Що зміниться для викладачів?
Для них усі ці зміни матимуть один простий наслідок – зменшення навантаження. Можливо, по школах підуть скорочення або викладачів переведуть на півставки і платитимуть менше.
Є також певні зміни, які стосуються атестації. Викладачам доведеться більше часу приділяти написанню різного роду звітів, методичних програм, а також рахувати, який відсоток учнів брав участь у концертах, конкурсах та інших заходах. Тобто працювати буде складніше, і, на жаль, цей час піде не на користь дітям. Здається, що конкурси стануть інструментом для підрахунку «рейтингу» викладачів, а діти – заручниками політики Міністерства культури.
Чи можна уникнути реформи?
У коментарях від чиновників Міністерства культури можна знайти інформацію, що школи нібито можуть скласти свої освітні програми і не користуватись тими, які пропонує міністерство. На жаль, це не так. Дійсно, Закон про позашкільну освіту дозволяє «використовувати типові освітні програми або розробляти свої освітні програми на основі типових освітніх програм» (ст.16). Але водночас освітня програма так чи інакше відобразиться на кошторисі мистецької школи. Чим більше занять передбачається, тим більшим буде кошторис. А кошторис, згідно з Законом про освіту, затверджує засновник закладу (ст.25). Тобто в більшості випадків – міська рада. Виникає питання: чи затвердить міська рада кошторис, який вимагає більших витрат, ніж зобов’язують документи Міністерства культури?
Що далі?
Нові накази Міністерства культури набудуть чинності з 1 вересня. Звичайно, є надія, що через суспільний резонанс їх переглянуть. Єдине, що наразі можуть зробити викладачі і батьки дітей, – це підписати петицію про скасування міністерського наказу. Якщо ініціаторам вдасться набрати 25000 підписів, уряд зобов’язаний буде її розглянути і, можливо, скасувати.
Оксана Кириченко
Фото зі сторінки І. Даниленко у Фейсбук.
