Кізонько моя люба, кізонько моя мила…
«Я ось читав у вашій газеті про тваринницьких катів, то у мене ще страшнішеполучилося», – так почав свою розповідь 82 річний Євстахій Іванович Шемеляк, який прийшов до редакції.
Із сльозами на очах чоловік каже: «У неділю вийшов із своєю кізонькою погуляти. На вулиціКіндратенка, оглянувся– кози нема, як у воду канула. Шукав до вечора, попід дворами ходив, але без результату. Купив її півтора місяці тому, та вже встиг звикнути до неї, була такагарненька,сіренька, як оленятко. Бідкався цілу ніч, наступного дня пішов до знайомої, яка має у господарстві кіз і цапа, але вона сказала, що не бачила моєї кізочки. А вже під вечір та ж знайома, прийшла до мене і повідомила, що у магазині молоді хлопці говорили про нібито козу, яка гуляла біля дороги. Продавщиця сказала, що один із хлопцівпрацює на СТО і нібито у нього знаходиться моя тваринка».Вже наступного дня Євстахій Іванович пішов на СТО і запитав у його господаря, чи то правда, що його працівник знайшов козу і припнув її у себе у дворі та негодовану і недоєну держить три дні. Той відповів, що працівник такий є,а про козу сказав, що «кози немає, відвезли у посадку за ЖБІ і випустили». Дідусь мало не втратив свідомість від почутого, йдучи додому почав складати у голові страшні картинки. На цьому розповідь старенького закінчується. Та він ще довго примовляв зі слізьми на очах, що кізонька його попала «до ката», який спіймав її і три дні спостерігав за її муками…
Звісно, з дідусевої розповіді мало чого вкладалося в голові, тож ми вирішили зв’язатися із господарем того самого СТО. Наш дзвінок для нього був несподіваним, а особливо коли запитали про історію з козою. У розмові чоловік сказав, що дідусь дійсно приходив на СТО, та,мабуть, не зрозумів толком, як було діло насправді. «Хлопці побачили «бродячу козу», розповідали про неї у магазині, запитували у жителів прилеглих будинків, але знайти господаря не змогли. А звідки у діда фантазія про те, що його козу тримали на прив’язі три дні, не годували і не доїли, а потім ще й вивезли у посадку на «розтєрзаніє» собакам – не знаю».
Нам так і не вдалося дізнатися, де поділасякоза. Ми допомогти не змогли, хіба що вислухали старенького та поспівчували. Може, є яка інформація у вас, шановні читачі, то дзвоніть у редакцію.
«БМ»
