На передову із салом
Поїздки із Гадяча на схід останнім часом стали рідкісним явищем. Здається, що волонтерських рух знизив активність. Та й оголошень про збір посилок для тих, хто продовжує воювати за цілісність держави, зараз не часто зустрінеш у соцмережі чи ЗМІ.
Але не дивлячись ні на що, місцеві волонтери продовжують свою діяльність і вперто возять у зону ООС (операція об’єднаних сил, раніше АТО) зібрану на Гадяччині провізію і речі. Кілька тижнів тому Олександр Сиваш та Іван Волощук знову сіли у мікроавтобус і відправились на схід. Ми попросили розповісти про поїздку, що відвозили на передову і чому більше не оголошують про збір допомоги?
Востаннє наші волонтери були у зоні ООС у серпні. І, як стало зрозуміло із телефонної розмови, ця поїздка була майже спонтанною. Товариш Олександра Сиваша, гадячанин, який нині знаходиться у «сірій зоні», звернувся із проханням допомогти із маскувальною сіткою. Не відгукнутись на прохання волонтери не могли. І, знайшовши потрібну сітку, попутно вирішили зібрати провізію і заїхати ще в кілька місць, де також воюють наші земляки.
«Сітку завезли гадячанину із позивним «Змій», спецпідрозділ якого дислокується у Докучаєвську. А от інші «подарунки» повезли Костянтину Юзефовичу у Костянтинівку і Володимиру Крупському в Зайцеве. Бачили ще одного давнього знайомого – військовослужбовця Владислава Солончука. Усі вони гадячани, служать давно, тому ми зобов’язані були їх провідати», – розповів Олександр.
Нині волонтери не возять на передову зброю чи бронежилети, як колись. Кажуть, що у якості гостинців повезли те, що найбільше просять – домашню консервацію, салати, капусту, гриби, випічку. А ще багато сала. Як виявилось, саме його хлопці просили найбільше. Який український воїн без сала. Тож гадячани зібрали близько 50 кілограмів.
Окрім продуктів, хлопці просять теплий одяг і взуття, ковдри. Звісно, умови не найкращі, тож із настанням холодів цього потрібно чимало.
Чому ніде не зустрінеш оголошень про збір допомоги військовим ООС, Олександр розповідає неохоче. Каже, що зараз люди збайдужіли до війни: «Активність була у 2014-2015 роках. Зараз навпаки – дуже важко організувати людей. Одного разу, коли знову збирав допомогу, почув: «Для чого збирати? вони ж там зарплату отримують!» Був шокований! Зараз ми просто втомилися ходити із простягнутою рукою».
Сьогоднішні волонтерські «рейди» на схід відбуваються за підтримки тих, хто допомагав військовим із початку війни. Несуть продукти і дають гроші на пальне одні й ті ж. До речі, саме через відсутність коштів на пальне поїздки стали відбуватись рідко. Бо для однієї поїздки потрібно близько 150 літрів пального, а це майже 5 тисяч гривень.
Орієнтовно через місяць запланована чергова поїздка. Олександр зізнається, що є потреба відвезти певні замовлення бійцям. Зараз вони не замовляють занадто дорогих «передачок» – соромляться просити, кажуть лише: привезіть чаю, кави і печива. А ще просять уваги, простого людського теплого слова і дитячих листів, які зігріють їхню душу далеко від дому.
Спілкувалась Оксана Кириченко
На фото гадячанин, житель Заяру Володимир Крупський.
Поки що волонтери не оголошують збір посилки на схід. Побоюються, що можуть змінитись плани, а продукти зіпсуються. Тому у разі необхідності про збір буде оголошено додатково, в тому числі через нашу газету.
