«Це наш Володя!»
Як свідчить статистика, спортом займається п’ять відсотків населення. Серед людей із обмеженими можливостями цей показник ще менший. Тому справжнє захоплення і повагу викликають ті люди, які, маючи обмежені фізичні можливості, не просто активно займаються спортом, а ще й показують пристойні результати своїх тренувань. Майже кожен із цих, без перебільшення, героїв, пройшов у своєму житті чорну смугу не тільки фізичного, але й душевного болю, відчаю і розчарування. Та, незважаючи на це, вони знаходять у собі сили боротися. Боротися, щоб жити повноцінним, змістовним, щасливим життям. І їм це вдається навіть краще, ніж багатьом із нас. Вони вміють по-справжньому радіти кожній миті, їхній сміх справжній, не лукавий, а душі відкриті для щирого душевного спілкування.
Серед гадячан також є люди, які, не зважаючи на травми, продовжують жити активним життям. Знайомтесь, герой нашої публікації – Володимир Нехаєнко. Сором’язливий, скромний, але в той же час активний і «тягне» на ідеального мужчину – саме такими словами відгукуються про нього друзі. Його наполегливості та силі волі можна по доброму позаздрити – він грає у настільний теніс і, не дивлячись на погоду, не пропускає жодного тренування. До речі, нам також не раз доводилось бачити його гру, і ми були вражені його майстерністю. Після отриманої травми пальці на руках майже не слухаються, але він знайшов вихід – щоразу примотує ракетку до руки еластичним бинтом і щосили тренується. Навіть сидячи в інвалідному візку, він грає так, що це неможливо описати, потрібно побачити наживо.
Під час зустрічі із Володимиром ми переконались, що друзі розповідали про нього щиро. Дійсно, вмовити його розповісти про себе і свої успіхи було важко. А успіхи таки є. Із 25 по 28 вересня у Чернігові проходив чемпіонат України з настільного тенісу серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату та вадами розумового і фізичного розвитку. Гадячанин Володимир увійшов до складу команди Полтавської області.
«Участь у змаганнях подібного рівня брав уперше, хоч тенісом займаюся давно, – розповідає Володимир. – Цьому передував рік виснажливих тренувань. Приймали нас добре, в комфортному спорткомплексі. Учасників було близько 20 чоловік, як початківці, так і досвідчені спортсмени. Хлопці дуже сильні, я програв лише двом, які за збірну України грали. Окрім цього, ще кілька чоловіків добре попсували мені нерви своєю грою, довелося поборотись із ними за перемогу».
Ця боротьба не була даремною – Володимир отримав бронзу, посівши третє місце! Першість отримав спортсмен із Харкова, друге місце посів тенісист із Івано-Франківська.
Окрім неоціненного досвіду, який Володимир отримав на змаганнях, він ще й обзавівся корисними знайомствами. Вважає за честь знайомство із відомим на Полтавщині тренером-викладачем ПРЦ з фізкультури та спорту інвалідів «Інваспорт» Володимиром Кельбіним. Каже, що почув від тренера схвальні відгуки і отримав запрошення на тренування, але рішення стосовно цього поки не прийняв.
Загалом Володимир задоволений своїми результатами. До того ж, розповідає, що теніс позитивно впливає на його відновлення після травми і є своєрідною реабілітацією. Коли він лише починав грати у теніс, пальці на лівій руці майже не працювали. Тепер же права рука працює, і рефлекторно «оживає» й ліва.
Історію Володимира, без сумніву, можна ставити у приклад іншим. Він не здається, не втрачає впевненості у своїх силах, постійно доводить, що він сильна духом людина. І саме сила духу свідчить, що навіть маючи фізичні вади, він здоровіший за багатьох із нас.
«БМ»
