Те, що АТОвцю потрібне протезування, ще треба довести
Ярослава Донос дружина АТОвця Володимира Доноса, пише у Фейсбуці:
“Привіт мої друзі та знайомі та просто добрі люди. Не люблю писати пости але вже, як говорять, дістало. Мій чоловік Донос Володимир є учасником АТО та інвалідом 2-ї групи. Поранення отримав у 2014 в серпні під Іловайськом. Не буду переповідати всю історію, ті хто зацікавиться може без проблем знайти її на просторах інету.
На даний час у нас, як і у більшості таких хлопців стало питання повторного протезування. Перше ми пройшли на початку 2015 року. Так як терміни експлуатації протезцв змінилися з 4,5 на 3,5 роки, у цьому році моєму чоловікові повинні поставити новий протез. Як підійшов термін ми зібрали документи (цього разу протезувтися вирішили у Харкові, ТОВ “Регіональний центр індивідуального протезування “Біоскульптор”, директор Тимофєєв І.Л.) та подали документи на коміссію в Мінсоцполітики. Чекали результата. Результат нас приголомшив. Комісія, з якою безпосередньо спілкувався Темофєєв І., виявила, що на цей раз у нас не вистачає документів, а саме висновку ВЛК про те що чоловіку дійсно потрібне протезування. Посилаються на постанову №518 від 1 жовтня 2014 року http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/518-2014-%D0%BF, де вказаний перелік документів потрібних для протезування. Додаю скрін самого переліку документів. Червоним обведено сам камінь спотикання – першого разу було достатньо висновку МСЕК про те, що потрібно протезування, а тепер вимагають висновок ВЛК про те що потрібне протезування. По-перше не розумію одного – невже з часу першого протезування щось змінилося і нога виросла, по-друге скільки ще кіл пекла повинні пройти хлопці у нашому бюрократичному суспільстві.
Багатьох хлопців знаю особисто. У своїй більшості молоці та ціле спрямовані, працюють на благо держави, не хочуть бути баластом для родин та суспільства. Та є деякі, навіть людиною не можу назвати, як от Тетяна Бойко, нажаль особисто не знайома, яка входить до комісії, яка вирішує потрібно протезування чи ні. Як так потрібно чи ні, Як так – не має руки чи ноги і ще стоїть питання чи потрібно.
Шановні мої, більше писати не буду, бо дуже болить. Знаю що ми не одні такі, а тому хочу звернутися до вас, до журналістів – потрібно щось робити, піднімати це питання по телебаченню, допомогти хлопцям вирішити цю проблему. 2018, а враження що знову у 2014, просто жах.”
