Коли в руках творяться дива
«Це ніби гра на музичному інструменті. Як струни перебираєш на гітарі чи бандурі. Самі струни – це нитки, а звук і ритм – це колір. Я гадаю, що навчитися може кожен, але щоб це було зі смаком і досконало – має бути щось всередині», – так про своє захоплення розповідає Ольга Калініченко.
Студентка Полтавського педагогічного університету, 20-річна Оля родом із Рашівки. Вона вже півроку освоює древнє ремесло – килимарство. Навчаючись на психолого-педагогічному факультеті за спеціальністю «Образотворче мистецтво», почала займатись килимарством як предметом із переліку «обов’язкових». Проте, зізнається, що згодом із головою поринула у цю справу:
«Наш куратор Олександр Бабенко розповідав про це дійство, як про магію. І дійсно, з часом мені почало здаватись, що в моїх руках творилися дива, ніби виростав чарівний світ, який важко уявити навіть найвідданішому шанувальнику мистецтва.
Коли робиш ескіз, то «закодовуєш» в нього найпотаємніші бажання і думки. Самі кольори килима повинні бути ніжні, пастельні, щоб не дратували око, давали можливість заспокоїтись, відволіктися від буденності, зануритися в себе, свої думки і переживання», – ділиться із нами Оля.
Насправді великих «творів» вона ще не робить. Зараз працює над відточенням майстерності – навчається ткати міні-килими на рамках. У той же час вона не раз була свідком створення повноцінного гобелену стандартного розміру, над яким професійні майстри працюють кілька місяців, а інколи навіть більше.
«Майстер за восьмигодинний робочий день виготовляє приблизно 8-10 сантиметрів полотна. До вибору орнаменту підходять фундаментально – це повинні бути витончені малюнки, неймовірні орнаменти з квітів і листя, які ніби вільно «стеляться» по світлому полю. Створення килима йде з середини. Ти не можеш точно сказати, що в тебе вийде сьогодні. Це усе настрій, стан душі», – каже Ольга.
Пісня закінчення вишу в Ольги є два варіанти: або ж піти стежкою викладача і передавати свій досвід учням, або ж іти у вільне мистецьке плавання. І швидше за все, обере останній. Бо, як вона каже, цитуючи Мікеланджело «мистецтво ревниве: воно вимагає, щоб люди віддавалася йому повністю».
Оксана Кириченко
Килимар Олександр Бабенко родом із Решетилівки, займається цим із дитинства. Раніше у його родини була сімейна мануфактура. Каже: рослинне килимарство його батьківщини особливе через природність матеріалів та орнаментику. Створив більше сотні тканих робіт і експонував їх не лише в Україні, а й Греції, Німеччині, Польщі, Франції, інших країнах. Справу перейняв від матері і тепер передає її своїм студентам.
