Робота для цинічного романтика

Професія журналіста овіяна ореолом авантюрної романтики, обліплена сотнями міфів і вже давно «заробила» собі неоднозначну репутацію. У свідомості середньостатистичного українця  журналіст значиться десь між бандитом з великої дороги і лицарем на білому коні. Багато хто недолюблює кореспондентів і вважає їх стерв’ятниками, які роблять сенсації на чужих бідах… Але коли всі варіанти вичерпані, коли перед носом закрилися двері вищих інстанцій, до кого ми звертаємося? Телебачення, сайти, газети – ось куди ми пишемо і дзвонимо, коли звернутись більше нікуди.

Щоб дізнатися про всі тонкощі редакційної роботи на екскурсію до тижневика «Базар Медіа в Україні» завітали учні гімназії імені О.Пчілки. Що цікавого ми розповідали школярам – читайте далі.

Плюси і мінуси професії

Переваги:

– робота важлива для суспільства. Дуже часто результат справи залежить виключно від того, дізнається про нього громадськість чи ні. Окрім того, відомості про все, що відбувається в світі, зберігаються в фото– і відеорепортажах, статтях, новинних сюжетах. Будь-яка людина може освіжити в пам’яті ці події, звернувшись до архівів ЗМІ, викладених в Інтернет.

– професія дуже цікава. Працюючи журналістом, де ви не тільки побуваєте, чого тільки не побачите. Всі виставки і театральні прем’єри, фестивалі і візити іноземних гостей – журналіст завжди у першому ряду. І все це – свіже, справжнє, не з екранів телевізорів, а прямо тут і зараз.

–  можливість для реалізації творчого потенціалу. Професія журналіста не терпить людей із відсутністю фантазії. Адже потрібно не просто написати, а написати цікаво, придумати яскравий заголовок, скласти помітну «втяжку». Журналістика стоїть в одному ряду з живописом, поезією і музикою – це дійсно справжнє мистецтво.

– ніякої рутини. Ви ніколи не знаєте, куди вас занесе вітер новин. Теми для статей дуже різноманітні. Сьогодні ви можете писати про виставку кішок, а завтра розслідувати стрілянину в центрі міста. І скільки б років ви не працювали, журналістика завжди знайде новий сюрприз, щоб піднести його вам.

– нові знайомства. У журналіста сотні знайомих. Причому найрізноманітніших – від байкерів до священиків.

Недоліки:

– емоційне «вигорання». Занадто велике емоційне навантаження часом призводить до того, що люди втрачають чутливість. Є чимало журналістів, яким глибоко начхати на людське горе, вони радіють, дізнавшись про вибух або повінь, тому що катастрофи обіцяють гарні сюжети для новин. Побачене і почуте в процесі роботи може призвести до нічних кошмарів, депресій. Це відбувається не з усіма і не завжди. Така біда трапляється з тими, хто надто глибоко брав до серця чужі проблеми і не був готовий до цього вантажу. Тому на самому початку кар’єри потрібно розуміти, що будуть важкі ситуації, будуть сльози і безсоння. Єдине, що може зробити для свого порятунку журналіст – це старатися забути про все одразу, як тільки стаття здана в друк.

– неприємні люди. Ви не уявляєте, скільки усіляких психів телефонують до редакції! Бабусі, яким нудно, скандалісти, готові вийняти з вас всю душу, тому що в їх прізвищі написали неправильно букву. Особливо дошкуляють ті, кому хочеться з кимось поговорити. У будь-якої редакції є свої «герої», яких вже давно всі знають і відчайдушно «морозяться». Це неминуче, і краще ставитися до таких персонажів із гумором.

– ненормований графік. Свята, вихідні – поняття примарне. Тому що багато заходів проводяться на вихідних, а на свята завжди трапляються якісь паради або концерти.

– негативне ставлення. Журналістам доводиться ставити неприємні запитання і піднімати неприємні проблеми. Це факт. І за це їх часто недолюблюють.

Кому підійде професія журналіста?

Щоб стати журналістом, потрібно вміти добре писати (або говорити, якщо це телерадіожурналістика), володіти більшим словниковим запасом, високим рівнем освіти в різних сферах людського життя. Журналіст повинен знати закони – це в першу чергу. А ще потрібно вміти швидко міркувати і постійно вчитися новому.

Для журналістики підходять люди з живим темпераментом, мобільні, здатні швидко робити термінову роботу. Потрібно мати творче мислення, позитивну самооцінку, трохи нахабства і великий запас упертості. Але при цьому потрібно не забувати про гідність, делікатність, ввічливість.

Крім того, ця професія вимагає скрупульозності і занудства, щоб не допустити помилок.

Журналіст повинен володіти талантом дипломата, хитрістю стратега, пунктуальністю короля, завжди виконувати обіцянки, бути в усіх питаннях точним, як швейцарські годинники, вміти знаходити контакт навіть із зовсім нетовариською людиною. Журналіст – це в першу чергу репутація, і її треба вміти створити.

Яке потрібна освіта?

На даному етапі розвитку журналістики спеціальна освіта не потрібна. Багато журналістів вчилися на вчителів, інженерів, математиків, ядерних фізиків і взагалі кого завгодно. В першу чергу редактор попросить надати (якщо є) попередні публікації (відеосюжети, аудіозаписи), потім дасть завдання і подивиться, як він впорається.

Що потрібно врахувати?

Журналісти повинні вміти фотографувати, бо «профі» фотограф – це занадто дороге задоволення для багатьох видань. Стандартний набір кореспондента складається з блокноту, ручки, диктофону і смартфону.

Залежно від специфіки видання, доведеться знайомитися і з тонкощами роботи інших членів колективу, наприклад, Інтернет-кореспонденти розбираються в адмініструванні сайтів, тележурналісти непогано обізнані в технічних тонкощах операторської роботи. Журналіст – це спеціальність, яка включає в себе знання багатьох інших професій, і через кілька років роботи людина розуміє, що потихеньку перетворюється в ходячу енциклопедію.

Професія журналіста – ця робота для неординарних людей, здатних поєднувати в собі безліч якостей, часто протилежних. Творчі, але відповідальні, мрійники, які реально сприймають світ, холоднокровні і пристрасні, відважні й обережні. Журналіст – не просто робота, це покликання та життєвий шлях. Тому що надто вже вона захоплююча і незабутня, незважаючи на всі свої складності.

«БМ»

За роки незалежності в Україні загинуло 63 журналісти.

Такі цифри оприлюднила Київська незалежна медіа-профспілка. Зв’язок цих смертей із професійною діяльністю працівників ЗМІ офіційно визнано лише в невеликій кількості випадків. Разом із тим, колеги та родичі загиблих журналістів вважають, що трагедії були спричинені саме професійною діяльністю. У більшості випадків винні не були покарані.

За весь час Антитерористичної операції на Донбасі загинуло 14 журналістів, які виконували свій професійний обов’язок.

Кількість українців, які стали політв’язнями Росії, за останні три роки зросла до щонайменше 46 осіб. Переслідування і обшуки в офісах та домівках журналістів – часта практика в окупованому Криму.