Бідні, бо дурні: понад 15,6% українців готові продати свій голос на виборах за 500 гривень
До планових президентських виборів лишається трішки більше року, а соціологи уже взялися міряти електоральні настрої. І одне з питань, яке незмінно фігурує у передвиборчих соцопитуваннях: наскільки великими можливі фальсифікації і як самі громадяни ставляться до цього. Зокрема чи готові вони продавати на виборах свої голоси і за яку ціну?
Як свідчить останнє опитування, проведене нещодавно Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення газети «Дзеркало тижня», 15,6% опитаних громадян України ще задовго до виборів уже теоретично готові обміняти свій голос на фінансове заохочення. Причому 2,6% відповіли категоричним «так», 7,1% — ухилилися від відповіді й сказали, що «залежно від обставин», а 5,9% — виправдали свою поведінку тим, що «а яка різниця, всі вони там однакові». При цьому у 14,8% виявилися знайомі, помічені в небезкорисливому голосуванні. Ще 5,1% людей вагалися з відповіддю. «Навіть коли припустити, що всі опитані були максимально чесними, у країні щонайменше 15–16% громадян готові розмінювати майбутнє на банкноти. Цифра не катастрофічна, проте досить сумна», – констатує автор.
Основних причин, на які вказують експерти, коментуючи ці тенденції, є дві: низький рівень доходів і звичайна лінь, зневіра в те, що можна чогось досягти законним шляхом. Мовляв, простіше дати лікарю в кишеню, ніж намагатися притягнути його до відповідальності за халатність; простіше домовитися з кумом і влаштуватися на престижну роботу, ніж іти на конкурс; простіше за гроші купити курсову, ніж самому паритися за конспектами. «Згідно з даними опитування, 5% українців дають хабара часто; 37% обрали варіант відповіді «іноді»; 53% заявили, що ніколи цього не робили; і ще 5% вагалися кваліфікувати свої дії. За великим рахунком, щирість у відповіді на запитання «Чи доводилося вам давати хабара?» уже не принципова. «Подяка» вчителям, лікарям, дрібним чиновникам стала мастилом у соціальному механізмі, і переважна більшість не визначає її як корупцію», – зазначають журналісти видання.
Утім ці дві тенденції – бідність і соціальна пасивність. Нинішня політична еліта свідомо тримає нас на мінімальному рівні виживання, щоб мати в руках зручні інструменти впливу на вибори. Бо чим бідніша людина, тим легше її можна купити. Водночас люди, які продають свій голос на виборах, навіть не усвідомлюють, як дешево їх купують і які навари після цього матиме той політик, який прийшов до влади за гроші. Виходить замкнене коло: голосуючи за гроші за нечесних політиків, ми прирікаємо себе на те, що нас і далі триматимуть у «голодному тілі», щоб потім знову легше було купити. Це треба пояснювати людям, що без їхньої активності, без зміни їхньої позиції зміни в країні не настануть.
Ще одним запобіжним засобом проти фальсифікацій на виборах можуть стати жорсткішi покарання як за спроби підкупу, так і за погодження на нечесне волевиявлення. Утім, поки що навіть за очевидними фактами підтасувань, коли голови комісій зникали з печатками чи по кілька тижнів перераховували бюлетені, практично ніхто не був притягнений до відповідальності. Що вже казати за кілька сотень гривень за галочку в потрібному місці?
Свого часу керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов запропонував іще один кардинальний метод боротьби з підкупом виборців – легалізувати продаж голосів, викуповуючи їх «на користь держави». Ця норма, на його думку, мала би працювати приблизно так: людина, яка не бажає голосувати, приходить на вибори, її реєструють, вона втрачає право голосу, але отримує конверт iз грошима. Тобто в тих виборах вона вже «не грає» офіційно, через що ніхто інший цим голосом не скористається.
Щоправда, голос такого виборця може офіційно вартувати гривень 400, а покривати ці видатки мав би бюджет. І тут виникає проблема. Бо більшість із тих, хто не проти заробити на виборах, починають торгуватися від суми в 500 грн. Але певний прогрес таки є. Як свідчили дані соціологічного опитування фонду «Демократичні ініціативи», у 2010 році сумарна кількість людей, які за тих чи інших умов були готові продати свої голоси, наближалася до 20%. Водночас, за результатами опитування КМІС, 79,4% громадян України за жодних обставин не голосуватимуть за гроші. Єдине питання, яке лишається відкритим, – чи прийдуть вони на вибори? Бо ті, хто чекає виборів, щоб заробити, прийдуть обов’язково.
А тим часом пошуковик Google при запиті «продати голос» одразу видає варіанти «Як продати свій голос на виборах?» і «Де продати свій голос на виборах?». Народ цікавиться.
«УМ»
