28 жовтня – День визволення України від німецько-фашистських загарбників
У ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.
Після Сталінградської битви (листопад 1942 – лютий 1943 року) хід війни докорінно змінився. Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців.
У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року ) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої держави.
У цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.
За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.
У ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн воїнів-українців, серед яких було чимало розвідників.
Сьогодні хочеться пригадати імена наших співвітчизників, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали день звільнення України від фашистської окупації.
Так, герої не зникають. Вони передають наступним поколінням естафету своїх героїчних справ. Нехай проходять роки, але й сьогодні ми ніби чуємо їх голоси, які кличуть нас до боротьби за мир.
ДОРОГОЮ ЦІНОЮ
У різних районах Полтавської області нацисти дощенту знищували села, а їхніх мешканців розстрілювали або живцем спалювали. Значних спустошень область зазнала під час відступу німецьких військ у вересні 1943 р. під час реалізації тактики «випаленої землі». Загалом гітлерівці повністю або значною мірою зруйнували 9 міст, 388 селищ і сіл в області. Особливо постраждали міста Полтава та Кременчук, а також Диканський, Чутівський, Полтавський, Шишацький, Котелевський, Решетилівський райони. Загалом за роки нацистської окупації на Полтавщині загинуло 221 тис. 895 мирних громадян, у т.ч. 152 тис. 270 чоловіків, 58 тис. 369 жінок, 11 тис. 286 дітей. Жертви серед євреїв становили 22 тис. 340 осіб. Одним із найбільш смертоносних місць на Полтавщині у роки війни стало місто Кременчук, де нацисти створили мережу таборів для радянських військовополонених та місцевого населення. Проведені вже після звільнення Кременчука розкопки братських могил показали, що з 1941 по 1943 рік на території таборів було знищено понад 60 тис. військовополонених і понад 37 тис. осіб цивільного населення. На Полтавщині функціонувала майже третина усіх стаціонарних таборів для військовополонених на території України – 48 зі 180. Найбільші з них розміщувалися в Кременчуці, Хоролі, Полтаві, Лубнах. Завдяки особливо жорстокому режиму утримання полонених їх охрестили «таборами смерті». Загалом у 1941–1943 рр. німці знищили тут 261 тис. 680 військовополонених. У роки війни на примусові роботи до Німеччини німці вивезли 159 тис. 629 осіб, із них 62 тис. 571 чоловіка, 97 тис. 58 жінок.
Моя провина і не більше, і не менше,
Я – відголосок рваної струни.
Сьогодні я молюсь за всіх загиблих і за тих, хто вижив,
Від імені не пам’ятаючих ТІЇ війни.
Валентина Йотка
