«…Нормальні умови, не на вулицю і не в підвал…»

 Минулого тижня у колишньому готелі «Жовтень» знову вирішували проблеми переселенців. Цього разу, на відміну від кількох попередніх, окрім самих жителів соціального гуртожитку, саме таку назву носить тепер готель, на зустріч прийшли  Михайло Харлан, заступник міського голови та представники від комунальних установ міста.

Що ж непокоїть переселенців? На розгляд виносили кілька питань, основним із яких було рішення про їх переселення із другого на третій поверх.

Мету переселення пояснював заступник міського голови:

«Ми вас попереджали давно, щоб ви морально були готові. Суть у чому: ви платите лише за ту площу, якою користуєтеся. Решта простоює, а її потрібно раціонально використовувати. Тому потрібно повністю заселити поверх, щоб експлуатуюча організація мала доходи, якими покриватиме різницю.

Тому ми хочемо переселити усіх вас, щоб ви локально проживали на 3-му поверсі, а на 2-му був готель.

Якісь незручності, звісно, є, але ж це не постійне місце вашого проживання, це усе тимчасово…

…Насильно вас ніхто не переселяє. Нормальні умови, не на вулицю, не в підвал».

Але, як стало відомо у ході розмови, на третьому поверсі місця вистачить не усім і декілька чоловік все таки залишаться на другому. Тому багатьом затія із переїздом взагалі була незрозумілою. Такої ж думки дотримувався і депутат міської ради Олександр Кузьменко, який також був присутній на сходці. Він єдиний виступив проти переселення та пообіцяв заступитися за людей і підняти це питання на сесії міської ради. На що Михайло Харлан йому зауважив, що переселенню бути без обговорень.

Як виявилось, це рішення, знову ж таки без відома депутатського корпусу, прийняв виконавчий комітет міської ради. Тому приємно, що хоча б одному депутату небайдуже, що думки депутатів не те що не запитують, а навіть ігнорують.

На зібранні була і комендант соціального гуртожитку, яка оголосила людям план переселення, а також список боржників (як виявилось, таких вистачає). Звісно, ті, хто мав борги, на зібрання не прийшли.

Окрім попереднього питання, людей непокоїв договір на комунальне обслуговування, про який ми неодноразово розповідали на сторінках тижневика. Нагадаємо, у договорі було прописано лише 3 місяці проживання у гуртожитку, через що люди вирішили, що після цього терміну їх виселять. Проте тоді усіх запевнили, що нікого виселяти не будуть, а договори автоматично продовжаться.

Тепер знову виникає проблема через ті ж 3 місяці. Зі слів переселенців, в управлінні соцзахисту населення їм повідомили, що субсидію вони отримають, але кожні три місяці її потрібно буде поновлювати. Вислухавши це, заступник міського голови пообіцяв узгодити це питання .

Проте і на цьому проблемні питання не закінчилися. Переселенці не можуть підписати договір, бо у ньому потрібно зазначити конкретну житлову площу. А цього вони зробити не можуть, бо їх збираються переселяти в інші кімнати, із чим вони категорично не згодні. Усі, як один, стверджують, що такі умови будуть не прийнятними,  і чужі люди у спільних кімнатах ужитися не зможуть.

Чесно кажучи, переселення незрозуміле і для нас. Погоджуємось із тим, що будь-яка вільна житлова площа повинна раціонально використовуватись. Але чому не можна просто підселяти людей у вільні кімнати поруч із тими, в яких уже три роки мешкають переселенці? До того ж, кілька родин усе ж залишаться на другому поверсі. То яка тоді різниця? Та й чи, бува, не забули чиновники, що саме на покращення умов проживання переселенців ЄС виділило1091000 грн грантових коштів? То чому ж тоді люди повинні покинути кімнати, у яких спеціально для них зробили ремонт?  

Єдине, що приходить на думку, – це те, що така «рокіровка» просто комусь вигідна.

Оксана Кириченко