Сільська жінка – ділова і лірична
Мало хто знає, що є ще в календарі таке свято, як Міжнародний день сільських жінок, який відзначають 15 жовтня. Невловимо приходить думка: а чому саме у жовтні, другому місяці осені? Прекрасна половина ж асоціюється з красою, ніжністю, любов’ю, розквітом, цвітінням, тобто з весною, а от День сільської жінки визначили святкувати в пору дощів, сірості і зміни барв природи. Напевне тому, що традиційно одним з основних завдань господинь із сільської місцевості є не тільки піклування про свою красу і гарний зовнішній вигляд, а й щоденна тяжка робота і догляд за господарством.
Гадяцька земля виростила чимало працьовитих, наполегливих, завзятих, охочих до роботи сільських жінок. Саме таким їхній образ спливає в уяві. І хоч звикли їх звати слабкою статтю, але яку сторону життя у селі не візьмеш, скрізь вони задіяні! Устигають за усім – від буденного побуту до виховання й освіти. Але, окрім цього, ще й несуть духовність, так би мовити зберігають справжню народну душу.
Є у Хитцях яскрава представниця сучасної сільської жінки. Саме на її прикладі можна зламати усі стереотипи, які склалися. Раїса Іванівна Капуста хазяйновита, поважна і водночас наполеглива і трудолюбива, до того ж уміє поєднувати разом і фізичну, і розумову працю. Виходець із села, вона дуже любила навчатись, після школи вступила у культучилище м. Нижній Новгород (щоправда згодом перевелася у нинішній Гадяцький). Невдовзі вступила ще й у педагогічний інститут, стала вчителем російської мови і літератури. Ким тільки не довелося працювати Раїсі Іванівні протягом свого життя: вона була вчителькою у сільській школі під Полтавою, і директором Будинку культури, і завідуючою сільським клубом. І хоч більшу частину свого віку вона прожила у місті, все ж душа тягнулась до малої батьківщини.
18 років тому вона разом із родиною через складні життєві обставини повернулась на Гадяччину. Зараз живе у Хитцях, має свій будинок, працює продавцем у сільському магазині. І до того ж, веде досить незвичний як для сільських жінок спосіб життя. Як виявилось, Раїса Іванівна – одна із тих колоритних хитцівчанок, які уже декілька років поспіль прославляють наш район на етнографічних фестивалях і конференціях. Вона учасниця ансамблю «Чорнобривці», її руки приклалися до вишивання славнозвісних тематичних рушників, які з гордістю показують на багатьох всеукраїнських виставках.
Здавалось би, як можна встигати і на конференції їздити, і за господарством слідкувати, адже воно у жінки чимале: три бичка, троє поросят, коза, кури і гектар городу в придачу. Але Раїса Іванівна за це не хвилюється, адже має надійний тил: у цьому їй допомагають чоловік, син і онук. Каже, що вони її завжди відпускають у поїздки, адже розуміють, наскільки вона любить свій ансамбль.
Окрім культурного хобі, має Раїса Іванівна ще й спортивне захоплення. Ви не повірите, але ця тендітна жіночка займається… йогою! Щодня вона прокидається о 4 годині, робить зарядку по техніці йоги і йде купатися у річці. Такий комплекс вправ вона виконує до глибоких холодів, аж поки не замерзне річка, потім робить перерву. Сміється, що купалася б і далі, але чоловік не хоче ополонку довбати. Щойно лід скресне, вона знову повертається до улюбленого заняття.
«Був у нас День села. Я, як завжди, танцювала на рівні із молоддю, бо дуже ж люблю це діло. А до мене одна жінка підійшла і питає: «Як ти ще тримаєшся при такому ритмі життя?» А я їй і відповідаю: «Я б не витримала, якби не робила зарядку і не плавала. Це ж силу дає! Рекомендую усім!» До речі, уже троє моїх подруг почали услід за мною плавати: і животи поспадали, і здоров’я з’явилось!» – каже жартівливо Раїса Іванівна.
На питання: чи не важко жити у селі? – вона не відповідає, а тільки сміється: «Мені ж ніколи над цим і задуматись. Я тільки одну ногу витягла, то уже інша застрягла! Немає і хвилини без роботи! Я ж жила у місті, але у селі народилась і дуже його люблю. Звісно, виморююсь, але це не дратує. Я засинаю із приємною втомою і відчуваю себе щасливою.»
«Базар Медіа в Україні»
Висловлюємо вдячність за допомогу у підготовці матеріалу Людмилі Зубко, керівнику етнографічного гурту “Чорнобривці”, с.Хитці.
