Коли в серці живе доброта
Далеко не кожен здатен поділитись своїм душевним теплом не те щоб із твариною, а й з людьми. Тому й звикли усі вважати, що добрі вчинки нині – рідкість. І в той час, коли нам усім так не вистачає доброго слова і вчинку, тварини потребують ласки і тепла ще більше. Та й мало хто погоджується взяти на себе відповідальність піклуватись про покинутих тварин. Проте, з-поміж тисяч байдужих є той, чиє серце завжди відкрите.
Гадячанин Сергій Литвиненко саме з таких. Біля редакції ми зустрічаємо його щоранку. Він приходить навідати своїх чотирилапих друзів – трьох собак і кішку, які кілька років живуть на території гаражного кооперативу. Вони чекають Сергія і щойно почують звук мотору його автомобіля, чимдуж біжать назустріч, радісно виляючи хвостами. Лише він знає, коли і хто із його друзів з’явився на нашому подвір’ї, пам’ятає, кому, коли і яке щеплення зроблене, а також хто чим хворів, знає їх уподобання і намагається приділити кожному із них максимум уваги.
А днями ми застали його за благородною справою – до настання холодів він майстрував для тварин будиночки. Можливо, хтось вважає Сергія дивакуватим, але він не зважає і продовжує робити свою справу. Бо якщо в серці живе доброта, як невід’ємна частинка людини, то ніщо не завадить дарувати її іншим…
«БМ»
