Випускники Лютенської 8-річної школи

Нас навіки школа поєднала,

Юність в нас була на всіх одна.

І любов, мов квіти, засівала

У наші душі сонячна весна.

Нас життя розкидало по світу,

Мов насіння, та чіплялись ми

За найменший ґрунт і теплим літом

Проростали власними дітьми.

Вже й на світ з’явилися онуки

(Боже мій, як швидко плине час),

Та чим далі день стає розлуки

Все частіше згадую наш клас.

Ми змінились, трохи споважніли,

І у нас з’явилась сивина.

Тільки очі геть не постаріли,

Тільки в душах світиться весна.

Тож вам літ, здоров’я і любові

Я бажаю, щоб іще не раз

Ми зібрались в рідній нашій школі

Пригадати зоряний наш час.

М.Г. Блоха