«У них і в городі роботи хватає, а це ж захолустя…»

Рівно рік тому до редакції звертались жителі вул. Садової зі скаргами на те, що навіть після нападу на неповнолітню дівчину у ярку місцева влада не поспішає розчищати чагарники. Також люди просили  у цілях безпеки залишати цілодобове вуличне  освітлення, адже саме цією дорогою мешканці ходять від третьої школи у центр міста. Ініціативна група навіть листа до міської ради склала, в якому виклала всі прохання. У відповідь в ярок послали чоловіка із косою, який просто «позбивав» траву. А чагарники як були, так і лишились.

Тому ми вирішили дізнатись, яка нині ситуація у ярках, що сполучають віддалені райони міста від центру?

Спершу відвідали цей сумнозвісний ярок по вул. Садовій. Порівняно із минулим роком його стан не надто відрізняється. Інспектуючи доріжку, зустріли жительку цього району Наталію Іванівну:

«Яке там світло? Горить до 1-ї години ночі, а потім відключають. Таке, як після часу тут життя припиняється. Уночі ми сюди взагалі намагаємось не ходити. А ще люди кажуть, що тут можна залишитись без сумки – зривають і тікають.

А кущі тут завжди були і будуть. Хто ж тут буде їх прибирати? Кому воно потрібне? Комунсервісу? Вони кажуть, що у них і в городі роботи хватає, а це ж захолустя!

Ну, якщо по правді, то тут ходити страшно…»

Далі ми навідались у ярок, який сполучає Підварок і вулицю Тітова. Тут, зі слів жителів, останнім часом частенько зустрічають компанії підозрілих хлопців, які засідають у кущах. Про зарості і бур’яни підварчани потурбувались самостійно. А от освітлення тут немає взагалі – єдиний ліхтар, направлений униз із крайнього над яром будинку, вмикається вкрай рідко. Решту шляху потрібно йти навпомацки.  

Інша дорога через ярок, яка сполучає Підварок із центром міста через вулицю Щорса, трохи у кращому стані. Залізні східці регулярно прочищають, щоправда також самі жителі мікрорайону. Освітлення тут є від гори і до самого низу, тож ходити тут не так страшно.

Отож, як бачимо, ситуація не надто втішна. За статистикою, найчастіше злочини стаються на таких місцях, де людина найбільш беззахисна.  Хотілося б, щоб подібні місця убезпечили, перш ніж там станеться біда.   

Оксана Кириченко, Олександр Товстий

Фото із архіву “БМ”