Коридорами Верховної Ради
Велична архітектурна пам’ятка столиці України, важливий осередок політичного життя держави і водночас найскандальніша будівля. Скільки серйозних, відповідальних законів було прийнято тут, скільки сварок і бійок бачили її стіни, а кількість складених історій, анекдотів і «фотожаб» не перерахувати. Щодня деякі українці із цікавістю поспішають до екранів телевізора, щоб із новин дізнатися, про що говорили і які рішення прийняли народні обранці – депутати.
Проте сесійна зала Верховної Ради, нардепи і загалом уся «внутрішня кухня» з екрану виглядають зовсім інакше, аніж наживо. Які ж вони, ті знамениті кулуари Ради, і чим важливим переймались депутати перед виходом на канікули, дізнавались і ми. Адже минулої середи журналісти видань Полтавщини отримали запрошення від народного депутата 151-го мажоритарного округу Руслана Богдана і мали змогу походити коридорами Ради і на власний розсуд оцінити депутатську роботу.
Дорогою
Із Гадяча ми виїхали о 7-й ранку. Оминути тему стану дорожнього покриття ми, звісно, не можемо. Чесно кажучи, час, проведений у дорозі, був не надто приємним. Підібрати хороші слова для того, щоб описати стан доріг у нашому районі в напрямку Лохвиці, важко. Місцями асфальту немає взагалі. Якщо ви думаєте, що дорога у Лохвицькому районі краща, то помиляєтесь. Від межі районів і до міста ситуація не відрізняється від нашої. Щоправда, приємно вразили нове дорожнє полотно у самій Лохвиці – ідеально рівне через усе місто. Так само і за його межами у бік Пирятина. Ями з’явились уже на під’їзді до Пирятинського району.
Трасу Київ – Харків обговорювати не будемо, усі й так знають її стан.
Столиця
Київ нас зустрів незвичними для жителів невеличких міст довжелезними «пробками». Явно видно вічну проблему із місцями для паркувань автомобілів – люди стають не там, де дозволено, а де примостяться. Тож не дивуйтесь, якщо у Гадячі побачите залишену на газоні чи тротуарі машину. У Києві так роблять на кожному кроці.
«Депутати-ненажери, йдіть геть!»
Із таким плакатом у руках перед входом у ВР стояли люди. Цього дня у Раді саме обговорювали питання зняття депутатської недоторканості.
Зізнаємось, «знайомство» із ВР було важким. Будівля із усіх боків огороджена парканом, на кожному переході чергують правоохоронці або ж військові. Просто так нікого не пропускають. Розуміємо, що у країні не найкращі часи, тому сумирно чекаємо, поки нас проведуть до входу. Перед першими дверима проходимо найсуворіший контроль: військові перевіряють паспорт, записують дані, проводять через металодетектор, Усі речі, принесені із собою, сканують, а після цього ще й зазирають у сумку і дивляться, хто що привіз. До того ж, подібний контроль доводилось проходити на кожних дверях…
Диктофон, який, за звичкою, був у сумці, кілька разів намагались відібрати, мовляв, «не положено!». Але так як у пропускних списках було вказано «журналісти», техніку таки дозволили використовувати.
Фото чи відеозйомка майже скрізь заборонена. Тому більшість матеріалу було зроблено на телефон.
Перше враження – шумно, гамірно, коридорами юрбляться натовпи людей, причетних і не причетних до роботи ВР. А ще дуже багато журналістів. На кожному кутку знімають популярні телепередачі, записують інтерв’ю, готують техніку або ж, розмістившись невимушено на підвіконнику чи сходах, чекають слушної хвилинки, щоб упіймати смачний кадр депутатської бійки чи сенсаційний матеріал, як депутати через телефон замовляють відпочинок на Карибах чи переглядають порносайти…
На вході розміщені суворі правила, що стосуються дрес-коду: усі без винятку повинні дотримуватись ділового етикету. Так от, його дотримуються хіба що депутати, і то не всі. Решта, назвемо їх гостями, одягнені за бажанням. Тут і короткі спідниці, і сексуальні декольте, були навіть у заборонених шортах…
Варто згадати, що зустрітися із нардепом, який нас запрошував, таки вдалося. Кількахвилинна розмова ні про що – і народний обранець поспішив займатися серйозними справами.
Згори видніше
Нам, можна сказати, пощастило – депутати ще не встигли піти на канікули, тож можна було поглянути на продуктивність їхньої роботи. Усіх провели на гостьові балкони. Зазнаємось, усе виглядає більш ніж помпезно: відомий восьмикутний сесійний зал, перекритий скляним сферичним куполом, на якому красується знаменита 4-тонна люстра…
Цього дня депутатів було небагато. І хоч більшість прогулює, порадував той факт, що зарплату за ці дні отримати вони не зможуть – її нараховують згідно письмової реєстрації перед входом. Чесно кажучи, склалося враження, що обранці лише створювали видимість активної роботи. Традиційно проводив засідання спікер ВР Андрій Парубій. Розібрати, що він говорив, було досить важко – його специфічний говір дається взнаки, та ще й у залі шумно. До трибуни час від часу виходив Олег Ляшко, «скотиняки» не кричав, але у притаманній йому манері розповідав про корупціонерів і хабарників, а ще обіцяв, що у жовтні мінімальна зарплатня становитиме 5 тисяч гривень…
Поспостерігавши за депутатами певний час, розумієш, що майже кожен зайнятий чимось своїм: хтось читає свіжу пресу, хтось перегортує новини у смартфоні, хтось приходить на засідання із особистим комп’ютером і щось активно тицяє у ньому. А ще депутати не можуть всидіти на місці, постійно бігають залою, розмовляють між собою або ж по телефону. Про те, що доповідачів, які виходять до трибуни, більшість просто ігнорує, навіть не розповідатимемо.
Напевно, щоб оцінити депутатську роботу, потрібно бути політичним експертом. Та побувавши на засіданні, дивуєшся, як можна прийти до спільного і головне правильного рішення, яке піде на користь державі і народу, якщо здається, що депутати просто не чують один одного?
Поїсти «по-депутатському»
Кажуть, що депутатам у їдальні подають лобстерів і устриць…Тому, із огляду на численну кількість розмов і міфів, гріх було не заглянути у депутатський буфет.
Пам’ятаючи про заборону фотозйомки, усе ж вдалося зробити кілька фото на телефон. Парламентське меню висить на стінці і, читаючи його, думаєш, що це якийсь жарт. Але то не жарт, а прояв турботи депутатів про себе! Тож скільки коштує поїсти «по-депутатському»? Почнемо з перших страв: солянка домашня – 22,83 грн, борщ буряковий – 18,18 грн. Хочете салатику? Можна: «Любительський» із моцарелою – 39,40 грн, «Мімоза» – 17,54 грн, із крабовими паличками і кукурудзою – 17,85 грн. Любите каші? І тут є гарний вибір: гречана – 6,09, рисова – 8,98, картопляне пюре – 12,18. Запити можна узваром, чаєм чи кавою (цін на напої у меню не було).
Окрім цього, депутатам пропонують широкий вибір других страв: камбала смажена -16,97, котлета «По-київськи» – 27,13, відбивна із курятини з ананасом – 37,94, млинці із промовистою назвою «Царські» – 21,26.
Якщо раніше можна було зняти стрес після засідань коньячком, то сьогодні спиртне у їдальні вже не подають.
Висновок: у шкільній їдальні асортимент бідніший, а ціни вищі…
Перед від’їздом журналістів обіцяли пропустити на засідання комітету Паливно-енергетичного комплексу ВРУ, і усі сподівалися підслухати щось важливе, адже майже у кожному районі Полтавської області розвинений ПЕК. Проте, чи то за браком часу, чи то за інших, невідомих нам, причин побувати там не судилося.
Оксана Кириченко
