Стежками юності
У звичайний робочий день, який проходив між стосами паперів, рахунків і звітів, пролунав телефонний дзвінок. На екрані висвітилось «Тамара» – моя подружка дитинства. Цей дзвінок був дуже бажаний, адже в цьому році виповнилось 40 років після закінчення школи, і клас збирався зустрітись. Дату призначили на 8 липня. Старого приміщення Сарської ЗОШ, де ми навчались, вуже немає, тому 18 учнів 10-Б класу 1977 року випуску зустрілись біля нової школи. Урок спогадів було продовжено в міському кафе. По черзі кожен розповідав про своє життя: хвалились досягненнями, ділились невдачами, згадували шкільні роки, дитячі історії, також згадали і хлопців, яких вже немає з нами.
Щоб побачити однокласників, поринути в роки юності на зустріч з ¢їхались як місцеві, так і з інших міст: Києва, Полтави, Сум, Харкова. Свято тривало до пізньої ночі зі сміхом, запальними танцями, жартами. Дивна річ, пройшло так багато років, а ми ніби вчора встали з-за шкільної парти, виявилось, 40 – це просто цифра. Хотілося б щиро подякувати організаторам і всім хто прийшов на зустріч.
Залишивши стіни нашої школи, ми розійшлись різними дорогами, для кожного доля приготувала свої випробування. І вже не приховати зморшок на обличчі, та все ж залишився блиск в очах і те єдине, що об’єднує нас – вогник любові до всього близького і рідного: школи, села, нашої рідної України.
Н. Терещенко
