«Злодії в беззаконні або розбійний напад серед ночі!»

Ігор Цебенко на своїй сторінці у Фейсбук:

«Зовсім недавно подібне вже було. У день пам’яті Преподобного Серафима Саровського я служив службу в церкві в будинку для літніх людей. Потім був молебень, поховання покійника – і тому прийшов додому пізно. Найперше побачив відчиненим вікно і жахливі сліди грабунку. Грошей в домі було небагато, але вони зникли разом з іншими речами повсякденного вжитку. Але найбільше страхало те, що все було перебито, перетрощено. Шафи, двері, шухляди, столи, ліжка – усе це переламано, перевернуто, розкидано. Наче якийсь слон-бегемот прогулявся по хаті. Не було навіть у що перевдягнутися. Увесь одяг на землі потоптаний. Зрозумів пізніше: так шукали сейф із золотом, діамантами чи то «зеленими» тощо. Сейфа не було, тому так біснувались.

І ось уже друга серія: у ніч із неділі на понеділок після важкого дня ми з дружиною міцно спали, а коли прокинулись вранці, то очам своїм не повірили. Внизу у підвальному приміщенні, де в нас гараж і господарська частина, усе цінне зникло. Що зникло? Насамперед це організаційні будівельні електричні прилади: болгарки, дрилі, шуруповерти, будівельні інструменти, бензопили, мастила та багато чого іншого, що використовую в будівництві та ремонті своїх церков та капличок. І як же сейф? Сейф таки був, і злодії його знайшли. Сейф виволокли в парк, який навпроти. Там розкурочили, відкрили двері… Але, на жаль для злодіїв, золота, брильянтів, «зелених» там не було. Були лише запчастини, інший дріб’язок. Але й це забрали!

Ось так ми живемо. Злочинці періодично грабують то церкви, то священиків, то каплички. Чи ми звертались в поліцію? Так, відкрито провадження. А що далі? Як нам відгородитись від цієї біди і як далі жити? Мабуть, спасіння утопаючих – діло рук самих утопаючих. Ось такі у нас справи!»