Доброго дня, шановна редакціє!
Пише вам простий сільський пенсіонер, працював 40 років на тракторі механізатором. Яку пенсію заробив, які нагороди і відзнаки маю від держави – це нікому не цікаво і не потрібно. Одне маю – втрачене здоров’я. Я не житель Гадяча, донька забрала на зиму з хутора, щоб обстежити і підлікувати. От ті обстеження і лікування і спонукали мене написати листа.
Зараз багато говорять про пенсійну реформу. Скільки, доки, як і кому працювати і т. д. Наші пенсіонери діляться на дві групи: працюючі і не працюючі. Про таких говорять: «працюють не від хорошого життя». А у тих, хто не має змоги працювати, виходить, «хороше життя»? Хто з пенсіонерів працює – це колишні державні службовці, вчителі, медики, бібліотекарі. Де ви бачили працюючу пенсіонерку свинарку, доярку, тракториста, шахтаря, сталевара чи будівельника? Про всіх не пишу, напишу про медиків. Працюють вони не «від хорошого життя», а для «хорошого життя». Пенсія + зарплата + чайові. Коли заходиш до кабінету, а тебе зустрічає молода, усміхнена, привітна і доброзичлива лікарка, її категорії і звання ти не знаєш. Головне, щоб душа у лікаря була вищої категорії. Це вже половина успіху в лікуванні, навіть без ліків. А то заходиш до кабінету і бачиш якусь «єгипетську мумію», вибачте, яка без відповіді на привітання і запрошення присісти комусь по телефону розповідає про свої болячки, від яких ніякі ліки не допомагають. А ти стоїш біля дверей, як не проханий гість, що прийшов до неї додому. Яка віра тоді в лікаря і лікування? Шановні медики-пенсіонери! Ви колишні вихованці СРСР і повинні пам’ятати гасло: «Молодым везде у нас дорога, старикам везде у нас почет». Хто має великий розум, практику, здоров’я – їдьте в АТО. Врятуєте чиєсь життя.
З повагою Федір Білоус, пенсіонер
