Пам’ять серця
Ніна Білаш про Другу світову війну знає зі спогадів свого батька, гвардії сержанта Івана Семеновича Лукаша, пам’ять про якого живе в її серці.
На фронт Івану Семеновичу вдалося потрапити шістнадцятирічним юнаком, у 1943 році, коли радянські війська звільнили його рідне село Середняки Гадяцького району. Дуже хотілося молодому хлопцю бити ворога. У складі 2-ої стрілецької роти (в/ч 39270) пройшов Польщу, Угорщину, а перемогу зустрів у Берліні.
Після війни ще п’ять років служив у Білій Церкві, під Києвом. А в 1950 році, демобілізувавшись, Іван Семенович повернувся в Середняки і почав працювати в колгоспі.
Свою майбутню дружину Марію зустрів у сільському клубі, а через рік у молодого подружжя народилася донька Ніна. Дружина працювала дояркою, а Іван Семенович – трактористом. У роботящій дружній родині росло четверо дітей, але так сталося, що вижило тільки двоє – Ніна і Анатолій.
Минув 31 рік, як немає батька, а Ніна Іванівна, як сімейну реліквію, зберігає його документи, фотографії і навіть статтю про сержанта Лукаша І.С. в газеті «Ленинское знамя», датованій 26 грудня 1948 року.
Разом із сімейними спогадами вона принесла до редакції ще одне цікаве фото – на ньому у 1980 році разом зібрались ветерани Середняківської сільської ради. Ще тоді їх було 31. На жаль, сьогодні вже жодного немає серед живих.
Із вдячністю згадаймо тих, хто виборював для нас цю перемогу. Вічна пам’ять і шана їм.
«БМ»
