Вандалізм чи порядок?
У минулому номері тижневика ми повідомляли про понівечене кладовище у Плішивці. Уже за кілька днів довелося і нам поїхати туди, щоб подивитись, чи насправді все так страшно?
19 жовтня, за ініціативи тих, хто виявив «варварство» і беззаконня, у селі відбувалося зібрання. А задля підтримки у вирішенні спірного питання запросили громадських активістів із Гадяча і нас. Саме зібрання, щоправда, було чомусь не багаточисельним. З’явився і сільський голова, із яким ми кілька днів до того не могли зв’язатись (зараз він у відпустці).
Спершу все було більше схожим на сусідську сварку – учасники кричали один на одного так, що важко було розібрати суть обговорюваного питання. Та згодом все ж таки ми знайшли можливість поспілкуватись нормально. І всі разом вирішили йти на цвинтар, щоб оцінити масштаби «катастрофи».
Як виявилось, дерева випиляли ще місяць тому. Як повідомив сільський голова, ідея навести лад на старому кладовищі, де за більшістю могил вже давно ніхто не доглядає, виникла не спонтанно. Таке рішення Віталій Луценко прийняв не особисто, а після засідання виконкому і на численні прохання жителів села.
На кладовищі саме кипіла робота – працівники палили гілля, яке лишилось після вирубки. До речі, саме ці гілки збирались згодом перебити на щепки і передати для опалення у школу. А не вивозили їх тому, що чекали поки висохне листя (якщо перебити гілки із ним, вони почнуть псуватись). Щойно сільський голова почув про скарги, вирішив спалити все «від гріха подалі».
Та й повалених хрестів, чесно кажучи, ми не побачили, були лише кілька, мабуть, струхлих від старості. Та й купи спиляних дубів також ми не знайшли – нарахували всього 4. Решта ж пеньків залишились від кленів, акації і липи.
Люди, які у той час працювали над спалюванням гілля, стали на захист сільського голови. Кажуть, що вже давно просили прочистити його, адже зарослі там були непрохідні.
До того ж, знайшлися і спиляні дерева, які, не «поїхали комусь на дачі», а «пішли» на дрова у Плішивецьку (38 автомобілів) і Великобудищанську (60 авто) школи. У цьому ми на власні очі впевнились, завітавши туди. Кажуть, тепер школи забезпечені дровами аж на два роки вперед. А сільський голова, хоч і образився на односельців за наклепи, пообіцяв довести роботу до кінця.
Оксана Кириченко
