«Я компонувала і вибирала з того, що було напрацьовано, а його немало»
Марія Рахмут ніколи не мріяла про фотовиставку, але коли назбиралися вірші, вирішила скомпонувати їх із фотографіями. І от 31 серпня у приміщенні краєзнавчого музею відбулася виставка під назвою «Уривки паралелей». Згодом ми вирішили зустрітися з Марією і поговорити про те, як створювалась виставка.
Коли розпочали писати вірші, фотографувати?
«Я не можу сказати, що я займаюся фотографією, тим більше, що роблю це професійно. Фото – це таке моє захоплення, хобі. Щодо віршів, я не можу назвати конкретну дату чи навіть вік, коли почала їх писати. Писала я, мабуть, завжди».
Навчаючись в училищі культури, Марія відвідувала літературний гурток, де й здобула перші навички писати вірші.
«Думаю, навчитися писати неможливо, можна навчитися розуміти стиль, але це вже приходить із часом. Багато залежить від того, де ти знаходишся, хто навколо тебе, чи це коло однодумців, чи поетів, які намагаються себе відточувати».
«Не можу сказати, де взялася ідея фотовиставки. Мабуть, це було років 7 тому, але самого моменту не пам’ятаю».
Думаючи над створенням виставки, Марія вирішила, що поезію повинне доповнювати фото, а фото – поезія.
«Думка про таку виставку була зі мною і жила в мені не один рік, як говорять, «не висловлені думки можуть бути отруйними». Можливо, і тут так склалося. Дана виставка не була разовими продуктом, а була продуктом, виданим спеціально для цієї виставки. Це такий простір, який розростається».
«Уривки паралелей» – це перша виставка Марії. На ній були представлені не всі її роботи, але вона вважає, що необов’язково показувати все людям. Їй самій вистачає просто знати, що вони є. Зізнається, що не хочеться все напрацьоване складати «у стіл», та й столу уже замало. Книги не видала жодної. На її думку, робота над книгою – це марна втрата часу. «Разборсаны в пыли по магазину, где их никто не брал и не берет», – Марія цитує Марину Цвітаєву і говорить, що аби видала книгу, то не змогла б відслідкувати враження читачів, а на виставці, нехай гостей було і не багато, вона побачила, як їм було цікаво слухати вірші та розглядати фото.
Найтяжче, на її думку, не тоді, коли немає часу, а коли немає натхнення і бажання. Коли ж вони є, то час – це такий простір, який «натягується і звужується».
Окрім написання віршів, Марія захоплюється хендмейдом, музикою та приготуванням їжі. Ці захоплення відкрила в собі нещодавно. Ще займається квітами, найулюбленіша – це та, котру виростила сама. Дуже любить подорожувати. Побувала у Туреччині, Йорданії, Сирії.
Оксана Руденко
