«…І домашній птиці потрібен лікар»
14 серпня в Україні відзначали День працівника ветеринарної медицини.
Але багато із нас мало звернули уваги на це свято, або ж і взагалі не чули про цей день. Хоча мало б бути зовсім навпаки. Адже ветлікар, у першу чергу, оберігає людство від численних інфекцій, розповсюджувачами яких є тварини. Людина, яка обрала саме цю професію, заслуговує пошани саме за безмежну любов до своїх пацієнтів. Адже хто, як не він зможе вилікувати кошеня від невідомої хвороби, врятувати життя песику, який вдавився кісткою, і, врешті, позбавити корову від болю у шлунку.
Одним із представників найгуманнішої професії є Ірина Данілова. Ми звернули увагу саме на неї тому, що протягом останнього тижня отримали кілька телефонних дзвінків від вдячних гадячан, чиїх улюбленців вона вилікувала.
– Хто це до вас звернувся? Я б інколи не подумала. Та і не так давно працюю, щоб мене хвалили… – із словами здивування зустріла нас Ірина.
Народилась у Гадячі. Спеціальність здобувала у Полтавській аграрній академії,
вже 4 роки працює ветлікарем. Зізнається, що навчатись цій професії пішла за настановою батьків. Лише коли закінчувала навчання відчула, що зробила правильний вибір.
– Головне у моїй професії – це любити людей, тварин і працю. Тоді буде не важко. Я ж тварин просто обожнюю – вдома тримаю котика, песика, п’ятеро папужок і, навіть, кролів розводжу.
Обравши таку, досить небезпечну, професію Ірина стала більш впевненою і навчилася бути завжди наготові.
– Відчувши невпевненість лікаря, тим більше страх, тварина може не датися в руки і навіть стати агресивною. Нам у жодному випадку не можна боятися своїх «пацієнтів». Тварина може бути небезпечною не тільки через свою злість чи страх. Наприклад, у корів, просто спрацьовують охоронні природжені рефлекси – битися ногами. Але я призвичаїлась, знаю, що треба просто дотримуватись певних правил.
Робочий день Ірини майже не закінчується, адже бувають випадки, коли викликають навіть уночі.
– Мої контакти роздають мої ж клієнти. А я намагаюсь допомагати усім, хто звертається. Відмовляти неможна – хто їм окрім нас допоможе. Тваринка не розповість про свої проблеми, тому тут потрібне чуття, інтуїція.
Найчастіше моїми клієнтами є домашні котики і собаки. Також дуже хворіють поросята. Та і домашній птиці також потрібен лікар.
Телефонних консультацій Ірина уникає. Каже, що тваринам, як і людям, неможливо поставити діагноз заочно. Спершу розмовляє із власником, потім діагностика, огляд тварини, інколи аналізи.
– Маю мало досвіду, тому боюся зробити щось не так. Іноді переживаю чи правильно порадила. Проте, поки що, на щастя, жодного разу не помилилась. Неприємних випадків не було.
Іра зізнається, що робота ветеринара – суцільні сюрпризи, іноді приємні, але буває і навпаки. Адже тварини непередбачувані, а значить, і будні ветеринара також. Але є один плюс: нудьгувати не доводиться. Адже у хорошого ветеринара завжди багато пацієнтів, навіть на Новий рік чи Різдво – тварини не зважають на людські свята. Та і винагорода за це майже безцінна – кішка, що із вдячністю лизнула руку або ж радісні оченята врятованого цуценяти.
Спілкувалась Оксана Кириченко
