Християнська етика у Гадячі – кому це вигідно?

Мабуть, хіба що байдужий не чув про Хресну ходу. Близько місяця українські ЗМІ інформують про перебіг ходи під назвою «за мир і припинення війни на Донбасі», організованої Українською православною церквою (УПЦ) Московського патріархату (МП). Стартувала хода 3 липня зі Свято-Успенської Святогірської лаври (Донецька область), а 9 липня почалася хода з Почаївської лаври (Тернопільська область). Колони вірян повинні зустрітися в Києві напередодні Дня хрещення Київської Русі, який святкується 28 липня.

«На сході України триває збройний конфлікт, проливається безвинна кров наших земляків. Найбільше, що може зробити наша церква — це закликати до миру та посилити молитви про дарування миру нашій українській землі», – заявив предстоятель УПЦ МП.

Згодьтеся, мотив більш ніж благородний. Але з перших же днів хресної ходи навколо неї виникли скандали та звинувачення організаторів у сепаратизмі. Дехто вбачає у цій  «миротворчій» місії прихований підтекст. Адже кілька років тому саме із пропагування миру і кращого життя розпочався збройний конфлікт. А політологи трактують ходу як відкритий підрив авторитету української церкви Київського патріархату.

Дуже багато подій сталося протягом невеликого проміжку часу: посилення обстрілів на Донбасі, загострення ситуації в зоні конфлікту, «тарифні майдани» та інші акції і протести. І, на диво, всі вони чомусь синхронізувались із хресною ходою.

Не обійшла і наше місто підозріла  вірянська акція: пильні гадячани помітили оголошення про проведення навчально-розважальної програми для дітей від 3 до 15 років із уроками християнської етики. Запрошення на розваги активно роздавали просто у руки і наголошували про абсолютну безкоштовність усієї акції. І, чесно кажучи, трохи здивувало місце, де проводились нібито християнські уроки – їх гостинно прийняла місцева 4-а школа.

Минулого вівторка і ми завітали на урок християнської етики. Хоч батьки висловлювали певну недовіру до акції на сторінках соцмереж (навіть сектою назвали), все ж, на безкоштовні уроки прийшло більше 60 дітей. Невідомі люди, більшість яких російськомовні, читали дитячі вірші релігійної тематики, проводили ігри, а за участь у конкурсах давали цукерки (в перший день заохочували дармовою солодкою ватою) і поблизу розташували, знову ж таки, безкоштовний батут – ну все для того,  щоб залучити якомога більше дітей. 

Знайти організатора акції ми не змогли – нібито саме у той час, коли приїхали кореспонденти, він був задіяний у якійсь грі. Про діяльність «навчально-розважальної програми» нам розповів Павло Іващенко (представився гадячанином і одним із тих, хто організував акцію):

«Ми – міжконфесійний табір. Організатор – Міжнародний благодійний фонд «Нові вершини». Наш головний офіс знаходиться у Києві, керівник – Наталія Ханько. Близько п’яти років проводимо благодійні акції по всій Україні (останнім часом побували в Одесі, Києві, Запоріжжі, Дніпропетровську, Кіровограді ). І сьогодні у Гадячі присутні волонтери із усієї країни. У програмі – ігри та уроки християнської етики. Місія організації: розказати діткам про Бога, що він реальний і ми у нього віримо.»

Знову ж таки, бачимо благородну мету. Але крапля сумніву таки закралась і ми вирішили упевнитись у правомірності проведення подібної акції. Тож і звернулися до директора школи (саме безпосередньо вона повинна була дати дозвіл на проведення цієї програми на території навчального закладу). Але на той час директор була у відпустці. Від завуча нам вдалося дізнатися, що все погоджувалось із директором і нібито саме вона бачила дозволи та погодження із міським відділом освіти. Дивно, адже перед візитом у школу ми зателефонували до начальника міськвідділу освіти (до речі, колишнього директора цієї ж школи) Станіслава Бутенка, а він нам повідомив, що вже 20-й день знаходиться у відпустці і абсолютно не в курсі того, що відбувається на території навчального закладу. Перший день «табір» розміщувався у актовій залі школи, але вже наступного дня, невідомо чому, їх попросили вийти на вулицю. Завуч повідомила, що одного разу була присутньою під час «уроку»,  і нічого незвичного не помітила.

Мінімум інформації про благодійний фонд «Нові вершини» ми знайшли і на просторах Інтернету – лише адресу і дату реєстрації (до речі зареєстровано 2016-роком, а кажуть, що працюють близько п’яти). Та й посилання на якісь проекти і місця, де вже побували, взагалі відсутні, а таку інформацію зазвичай активно поширюють СПРАВЖНІ благодійні фонди.

І хоч як не заступались за дивних «волонтерів»  дорослі відвідувачі «навчальної програми»,  все ж, у подальшому, рекомендуємо батькам більш відповідально і прискіпливо ставитись до подібних акцій. Якщо вже бажаєте повести дитя на уроки християнства, то відведіть у знайому місцеву церкву. А подібних благодійників, які заманюють до себе солодощами, радимо обходити стороною. Дуже б хотілося помилятися, але факти говорять самі за себе. Задумайтесь – чи не багато збігів?

«Базар Медіа в Україні»