«…на телефон приходила смс «приветствуем вас на територии РФ»
Відродити віру людей у власні сили – така ціль волонтерського фестивалю «З країни в Україну». Захід, що відрізняється культурно-просвітницьким спрямуванням, мав на меті нагадати людям про те, яка у нас прекрасна країна, показати все те, чим вона унікальна, відкрити її нові грані і примножити любов до Батьківщини. У команді фестивалю на волонтерських засадах працюють: артисти, представники давніх народних ремесел, дипломовані викладачі та багато представників інших спеціальностей. Маршрути обирають найцікавіші – за своє існування вони об’їхали весь буремний схід країни.
В останню поїздку пощастило потрапити і нашому земляку – звукорежисеру Володимиру Павлюченку. Своїми враженнями від звільнених фронтових містечок він поділився і з нами.
«Прості музиканти вирішили, що потрібно брати участь у тому, що коїться у країні.
І два роки тому почали їздити по військових частинах і містах, які розташовані у зоні проходження АТО. Почали працювати із людьми, щоб вони розуміли, що за спиною у них стоять інші, які завжди допоможуть.
Першими у маршруті були міста Донбасу, ті що «наші». Спочатку збиралось дуже мало людей – в містах, які налічують (чи налічували) по 100 тисяч населення, на площу виходили всього близько 50 чоловік. Волонтери привозили виставки, українські книги, розповідали про винаходи, спортивні досягнення, знайомили із цікавими людьми і показували, що Україна це не територія, а прості люди, які самі творять своє майбутнє,» – розповідає при зустрічі Володимир.
Перший рік волонтери давали концерти самостійно. Згодом почали заохочувати до цього місцеве населення.
«Вони повинні були зрозуміти, що, організувавшись, зможуть багато чого зробити самостійно. Лише відчувши єдність, люди зрозуміли, що у цьому сила.»
Згодом волонтерські концерти почали збирати все більше і більше людей. А цього року місцеве населення, повністю організувавши захід самостійно, лише чекало на приїзд музикантів.
Володимир разом із волонтерською групою відвідав Старобільськ, Лисичанськ і Сєверодонецьк. Кожне місто залишило по собі цікаві враження, подекуди навіть неоднозначні.
«У Старобільську дуже дружні люди, сприймали нас на ура. Хоча будинки більш схожі на «совкові» – усе сіре, негарне. Я пізніше від військових дізнався, що Старобільськ це єдине місто, населення якого само вигнало сепаратистів,, без допомоги армії.
Найбільше сподобався Лисичанськ – тут зібралося небагато людей, але усі вони були настільки щирі! Але є і мінус – там усі курять: і жінки, і чоловіки. Коли давали концерт, то вся площа була ніби в тумані.
Сєверодонецьк зустрічав нас українським флешмобом. Більш відкрите місто, ніж інші.
Що запам’яталось у всіх трьох містах, так це те, що після людей, на площах, взагалі не було сміття!»
За дні перебування в зоні АТО Володимирі із командою побував ще й на кількох військових базах, і в госпіталях. Розповідає, що були у таких місцях, що на телефон приходила смс «приветствуем вас на територии РФ». А одного дня були за 30 кілометрів від зони зіткнення.
Наступними вихідними він поїде на схід знову. Вова твердо впевнений, що ніхто, окрім самих простих людей, не в змозі вирішити ситуацію, що склалась. Не сидіти на місці і творити своє життя власними руками – ось головна ідея, яку пропагують волонтери серед населення східних міст України
«Концерт – це другорядне. Ми хочемо ще раз нагадати справжнім патріотам, що всі ми – єдина родина, яка робить все для створення кращого майбутнього.»
Оксана Кириченко
На фото: Володимир Павлюченко – крайній справа
