Королеви неба, небесні красуні, «обличчя» літака…

Ластівка 
Королеви неба, небесні красуні, «обличчя» літака… Як тільки не називають тих, хто обрав найромантичнішу професію у світі – бортпровідника або по-простому стюардеси. Людині, яка жодного разу не піднімалась на борт літака, навіть важко уявити  масштабність цієї роботи. А пересічний гадячанин взагалі рідко стикається з її представниками.

Погодьтеся, на відміну від мешканців великих міст літаки і аеропорти здаються нам такими незвичними.

Знайомтеся, Глорія Осипчук, 30 років, гадячанка, яка вже рік працює бортпровідником у одній із кращих авіакомпаній світу. Вона і  розповіла нам, як складалася її доля, та поділилася секретами своєї незвичайної професії.

Поспілкуватися із Глорією наживо не вдалося – через зайнятість вона не часто буває у рідному містечку, тому її голос я чула через аудіозаписи.

Народилась у родині лікарів – Петра Васильовича і Марії Йосипівни Осипчуків. Навчалась у місцевій школі-інтернаті, а закінчувала Гадяцьку гімназію. Потім вступила до Інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Т. Шевченка. Закінчила магістратуру по спеціальності «Міжнародні відносини та зовнішня політика».

– Міркуючи над вибором професії, я шукала таку, щоб мати можливість побачити весь світ. Завжди хотілося пожити в іншій країні, прагнула до розширення кругозору. Хотілося отримувати гарну зарплатню. Я дуже комунікабельна, тому завжди мріяла змінитиlifestyle (стиль життя – авт.).

Стати стюардесою було цілеспрямованим рішенням. Глорія «пробувала» себе у різних авіалініях. І перші спроби, чесно кажучи, були невдалими, але вона вважає це перш за все хорошим досвідом. Стверджує, що сама доля відвела її від, м’яко кажучи, поганеньких і часто несправедливо вимогливих компаній.

– Я дуже свободолюбна, а мені пропонували роботу, де б я взагалі не мала вільного часу і особистого життя. Зараз я у Etihad Airways – відносно молодій, успішній компанії, розвиваюсь разом із нею, самовдосконалююсь.

Усе починалось із навчання вEtihad Training Academy. Там нас навчали всьому, що пов’язано із літаками, безпекою, першою допомогою клієнтам. Не можна прийти у компанію і на наступний день піти у політ. Потім були три оглядові польоти – допомагали колегам, дивились, як вони працюють на борту. Лише після цього мене  випустили в рейс.

Сміючись, Глорія згадує свої відчуття після першого польоту. Хоч і мала за плечима чималий досвід туристичних польотів, усе ж трішки хвилювалася про те, щоб успішно приземлитись!

– Робота – це зовсім інші відчуття, аніж простий політ. Сьогодні, маючи досвід, я заходжу на борт, як до себе додому. Я відчуваю себе хазяйкою! А незвичні ситуації можу вирішити на раз.

Конкретного маршруту, куди б Глорія літала постійно, немає. Компанія формує графік польотів на цілий місяць наперед. Тож вона чітко знає, де буде не лише завтра, а й у кінці літа.

– Цього місяця летітиму лише у Бангкок. І, до речі, попросила цей переліт сама. Мені пощастило, бо маю таку можливість – вислала побажання куди хочу летіти, а керівництво їх врахувало.

Звичайно, я маю улюблені напрямки. Наприклад, США. Хоч самі перельоти дуже тяжкі і виснажливі, усе ж я в захваті від них. Люблю Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Нью-Йорк, Вашингтон, Даллас.

Австралія – це взагалі чудова і дуже особлива країна. Мельбурн, Перт, Брісбен, Сідней  – це ті чотири напрямки, по яких ми зараз літаємо…

Загалом країн, від яких Глорія «у захваті», дуже багато. Але є й такі, від яких враження двояке – здавалося усіма облюбований Париж для неї нічого особливого не представляє. Тож і польоти туди вона оминає.  

Стосовно того, якими якостями повинна володіти хороша стюардеса, Глорія стверджує, що все залежить від людини.

– Перше, ти повинна бути відповідальною. Це найважливіше. Адже робота пов’язана із відповідальністю за життя пасажирів. Ти повинна бути відкритою до людей, адже доводиться спілкуватись із людьми різних національностей та віку. А ще потрібно постійно посміхатися – це основний із нюансів роботи стюардів чи стюардес.

Мало людей розуміють наші обов’язки, а іноді навіть не знають, для чого ми знаходимося у літаку. Багато із них думають, що ми лише заради сервісу – принести каву-чай, а насправді професія дуже складна.  І якщо ти добре виконуєш свої обов’язки і бачиш свій кар’єрний ріст, то і твоя відповідальність ростиме все більше і більше. 

Саме на борту літака Глорія, маючи величезне коло нових знайомств і  вдосталь спілкування, не очікувано для себе почала розуміти психологію. І хоч часто трапляються невиховані і грубі пасажири, усе ж до них потрібно знаходити підхід і з півслова розуміти їх потреби.    

– Звичайно, легше знайти мову із тими, хто розуміє, про що ти говориш. Я вільно спілкуюсь трьома мовами, тому мені легко із англомовними, франкомовними і трошки німецькомовними людьми. А ще я почала вивчати нові мови, зараз мене цікавить суахілі (одна із африканських  мов).

Холодний розум і думки про безпеку – насправді  це перше, що потрібно. За рік роботи я навіть вивела ідеальну формулу успіху стюардеси – безпосередність + відповідальність + комунікабельність +  гарна зовнішність + знання мов! І вперед! Дуже цікава робота, але, звісно, важка.

І хоч польоти займають більшість часу Глорії, вона навчилася ніколи не відмовляти й собі у приємному. Не дивлячись на втому після рейсу, вона завжди знаходить час для того, щоб оглянути нове місто чи просто пройтися по крамницях. Маючи досить щільний графік, вона навіть встигає подорожувати.      

– Поза роботою стараюсь подорожувати туди,  куди ми не літаємо. Нещодавно планувала поїздку у Барселону, але полетіла в Україну. Змінила маршрут відпочинку для того, щоб привітати тата із днем народження. Зробила йому приємний сюрприз – його ластівка, як він мене ніжно називає, прилетіла додому.  

А попередню відпустку взагалі провела дуже класно: була у США в гостях у подруги, яка живе в Лос-Анджелесі. Каталися узбережжям Каліфорнії, були в національних парках, ходили в гори. Потім літала на Гавайї, стрибала з парашутом. Загалом провела там 5 просто чудесних днів.

Зараз планую наступну відпустку, можливо, це буде Колумбія.

Із ледь помітною сором’язливістю Глорія розповідає про цікаві випадки на борту літака. Як виявилося, бувало всього – і подаруночки від  вдячних пасажирів, і любовні листи на серветках, і компліменти, і слова вдячності. Часто запрошували на обід, підсували візитки із номерами телефонів та надписами  «подзвоніть мені». Тож сьогодні це вже звична справа. Враховуючи і те, що серце Глорії зайняте, вона сприймає знаки уваги спокійно.  

Без докору сумління Глорія змінила звичні нам українські ландшафти на щоденне сонце і море. Близько року тому вона оселилась в Абу-Дабі (ОАЕ) і ні крапельки про це не шкодує.

– За Україною сумую, але не відчуваю себе дуже прив’язаною до неї. Я дужче космополіт (людина, що ідентифікує себе більше за приналежністю до людства, аніж до окремого соціального класу, нації – авт.). 

Жити в ОАЕ – це, так би мовити, виклик, своєрідний стимул. І я вже тут звикла і, повірте, ще жодного дня не мала поганого настрою. Їжа тут, звичайно, не така, як в Україні, але тут багато фруктів із різних куточків світу.

Усе ж Глорія зізнається, що хоч і бачиться із рідними всього лише двічі на рік, проте думками завжди вдома. Батьки розуміють доньку і щасливі тим, що вона знайшла своє покликання. А вона, у свою чергу, щоденно радує їх дзвінками по скайпу і новими фото з усіх куточків світу. І хоч Глорія часто уявляє себе вдома, посеред площі під банальною літньою зливою, за якою дуже сумує, бо в ОАЕ дощі – рідкість, усе ж вона не може собі відмовити у нових відчуттях, що так і манять до себе любительку неба і свободи, яка зуміла втілити свої мрії у життя.    

Оксана Кириченко

Зазвичай стюардеси – красуні. І Глорія – підтвердження цьому. Секретами краси вона поділилась і з нами.

«Зовнішності приділяю багато часу. Перебуваючи у небі годин 16, дуже сохне шкіра і тому потребує особливого догляду. Часто відвідую салони, займаюся спортом, плаванням і йогою. Але основна запорука здоров’я і гарного вигляду – це відмова від шкідливих звичок:  я не палю і мало вживаю спиртного.