12 липня – Міжнародний день фотографа

Природа і нічого, окрім неї

Багато хто жартує, що в цей день можна привітати всіх, у кого є фотоапарат або фотокамера у мобільнику. Однак бути справжнім фотографом – це означає не лише щоденно працювати, а  ще й мати унікальний талант, який дається не кожному. Щоб зробити якісні і «живі» знімки, потрібно мати особливе бачення.

Гадяцький край «багатий» фотографами, чи не на кожному кутку можна зустріти оголошення типу «досвідчений фотограф пропонує фотосесію». Та й місцеві соцмережі просто таки рясніють пропозиціями сфотографувати вас і вашу родину. Що й казати, професіоналів портретної, сімейної та інших фотозйомок хоч відбавляй. А особистостей, які б, узявши у руки фотоапарат, стрімголов поспішали за місто, щоб встигнути вловити момент заходу сонця чи тремтіння травички у вранішній росі, дуже мало. Такого «інакшого» фотографа ми знайшли у Гадячі.    

28-річний фотограф-аматор Сергій Корнєв ще жодного разу не проводив виставок власних фотографій. Але до цього він прагне із усіх сил – свої неймовірні фотокадри регулярно додає нам у соцмережі і пропонує до перегляду пейзажі на сайтах закордонних видань.

На перший погляд мені здалося, що Сергій – не місцевий житель і, фотографуючи гадяцькі ландшафти, знайомиться із красою незнайомого краю. Але так лише здається. Родина переїхала у Гадяч, коли він пішов у перший клас (навчався у другій школі, згодом – у школі-інтернаті). По її закінченню, які і всі особи, не позбавлені творчої жилки, вступив до місцевого училища культури на факультет декоративно-прикладного мистецтва. Зізнається, що з дитинства любив малювати природу, тож навіть не задумувався над вибором. Фотографувати почав у 2007 році.

– Одного дня у руки випадково потрапив фотоапарат. Тепер без нього нікуди, – ділиться історією «народження» свого захоплення Сергій. – То був простий «Олімпус», але саме із ним я розпочав свою справу. Хоча ті фото мені насправді не дуже подобаються… Уже сьогодні я працюю дзеркальним фотоапаратом. Тепер я задоволений, хоч і мрію змінити його на більш професійний.

На сьогодні трохи дивно, але Сергій не фотографує нічого іншого, окрім живої природи. Це своєрідна особливість його зйомки. У кадр не повинно потрапити жодного чужорідного предмету.

– Найбільше люблю фотографувати пейзажі, раніше малював їх, а тепер знімаю. Маю багато улюблених місць для зйомки, можу один і той самий вид фотографувати кілька разів, просто із різних ракурсів (найбільше люблю знімати під Броварками). Іноді люди навіть не здогадуються, що то одне і те ж місце. Люблю знімати туман, він зачаровує своєю красою. А недавно знімав грозу (дуже хочу сфотографувати дощ, але не можу, бо фотоапарат не захищений), чесно кажучи, трохи боявся.  

Як виявилося згодом, свою майстерність Сергій вдосконалював сам. Найбільші знання Сергій взяв із… мережі Інтернет. Та й у кого вдатись є – батько Сергія хоч і не професійно, але захоплювався фотографією. І дідусь усе життя малював пейзажі.

Судячи із різноманітності світлин, Сергій не обходиться без подорожей. Хоч він і зізнається у тому, що інколи лінь перемагає любов до природи, усе ж він частенько сідає на велосипед задля кількох «соковитих» знімків. А подорожуючи рідним краєм, заодно «підживлює» ще одне власне хобі  –  без рибалки не може жити рівно настільки, як і без фото. Тож доводиться поєднувати всі власні захоплення.

За майже 10 років Сергій зняв близько 5000 світлин. Але із них, які він висловлюється,  справжніх і достойних уваги не дуже багато. І сьогодні, маючи постійну роботу, не зовсім пов’язану із фотографією, він мріє перетворити своє захоплення на основний повноцінний заробіток. Тому Сергій і надалі планує маленькими, але впевненими кроками, наближатись до своєї мети. А з таким завзяттям, вірю, йому це обов’язково вдасться.       

Оксана Кириченко

Одна із версій, чому День фотографа відзначають 12 липня:  тому що в цей день народився засновник компанії Kodak Джордж Істмен. Важливість його персони для громадськості полягає в тому, що саме він вивів мистецтво фотографії на новий рівень, доступний кожному.