Лікарі специфічного напрямку

Зліва направо: Олена Авраменко (старший лаборант), Оксана Шкляр (санітарка), Наталія Гура (лікар-ординатор), Олег Дядечко (завідуючий патологоанатомічним відділенням).

Зліва направо: Олена Авраменко (старший лаборант), Оксана Шкляр (санітарка), Наталія Гура (лікар-ординатор), Олег Дядечко (завідуючий патологоанатомічним відділенням).

Поділитися новиною

Зліва направо: Олена Авраменко (старший лаборант), Оксана Шкляр (санітарка), Наталія Гура (лікар-ординатор), Олег Дядечко (завідуючий патологоанатомічним відділенням).19  червня – День медичного працівника 

Нині у медичній галузі працює понад 1 мільйон працівників. А перелік медичних професій наскільки довгий, що зовсім не важко придумати кого вітати у день професійного свята. І наша лікарня славиться професійними та висококваліфікованими спеціалістами, історії про добрі справи яких передаються із вуст в уста.

Подяки лікарям терапевтам, хірургам, гінекологам, педіатрам та тим іншим, які кожного дня ведуть прийом і рятують пацієнтів, ми чуємо майже щодня. Але чомусь завжди забуваємо про тих лікарів, до яких звертаються лише у крайньому випадку, чиї кабінети обходять стороною, а їхня спеціальність незаслужено стоїть у самому кінці почесного рейтингу. Тож до Дня медичного працівника ми вирішили спробувати розвіяти міфи про кілька досить незвичних професій.  

Нас зустрічають на порозі патологоанатомічного відділення Гадяцької ЦРЛ, яке у народні іменують «морг». Зі слів завідуючого відділенням, майже за 30 років його роботи тут ще жодного разу до них не приходили кореспонденти. І зрозуміло чому, адже в очах простої людини робота патологоанатома не те що малоприваблива, а навіть моторошна (одна лише згадка про покійників змушує волосся стати дибки). Але насправді розтин – це лише маленька часточка їхньої роботи.

Тож спеціально до Дня медичного працівника ми вирішили познайомити усіх із незвичними, але все ж потрібними людьми.

Керує відділенням Олег Тимофійович Дядечко. У юності він планував вступати у військове училище, але рідна сестра переконала його змінити своє рішення, і разом із нею він вивчився на «універсального» лікаря, адже, опанувавши спеціальність «Лікувальна справа»,  можна було працювати будь-яким лікарем. Повернувшись у Гадяч, він проходив інтернатуру у терапевтичному відділенні місцевої лікарні, потім трудився у «швидкій допомозі», тож шанс обрати більш звичну спеціалізацію у нього був.

Ще навчаючись на кафедрі судмедекспертизи, я любив займатись розтинами. Пам’ятаю свій перший раз: принесли нам справжню людську руку, і ми на ній навчались,  – розповідає Олег Тимофійович. – От тоді я вирішив присвятити своє життя цій професії. Рідні віднеслись до мого вибору спокійно, перечити ніхто не став.

Як не дивно, але 70% роботи патологоанатома займають зовсім не розтини, як здається, а гістологічні дослідження операційного і біопсійного матеріалу. Як кажуть самі спеціалісти, «працюємо із живими людьми». Не кожен знає, але пацієнтам багатьох відділень у лікарні попередній діагноз ставить саме патологоанатом.

–  У більшості наше відділення асоціюється із померлими. Насправді за рік воно проводить більше 4000 тисяч досліджень із живих людей, у той час як розтинів всього 60-80.

Наше відділення – дуже важливий функціональний підрозділ лікарні. Але для багатьох наша робота непомітна.  Саме від нашого діагнозу залежить подальше лікування пацієнтів. Ми і патології знаходимо, і спадкові хвороби, і аномалії. Саме це дає змогу попередити розвиток багатьох хвороб у людини.

Правда, обладнання у нас поки що не таке, як у великих містах. Дуже хотілось би дочекатись того дня, коли зможемо досліджувати операційний матеріал, коли пацієнт ще на операційному столі.

Робочий день у відділенні починається о 8-й ранку. Після звичної 5-хвилинної наради усі приступають до виконання своїх обов’язків: роблять розтини, складають «наборку» (так називаються матеріали із живих людей) для подальших лабораторних досліджень. До речі, поруч із патологоанатомічним знаходиться бюро судмедекспертизи, тож нудно не буває ніколи.

Ми робимо розтини тих, хто помирає у лікарні, і інколи тих, хто вдома. А «сусіди» займаються розтинами «кримінальних» тіл: після насильницької смерті чи то аварій. 

Поруч із досвідченим лікарем близько року працює і молодий спеціаліст – 24-річна Наталія Гура. Не зважаючи на зовсім не дівочу професію, вона із захватом описує свої робочі будні.

– Розтини навчилась робити ще в СумДУ – нас готували до трупів, тож морально я була готовою. Щоправда, мама досі просить мене перевчитись на більш традиційного лікаря, педіатра абощо. Хотіла працювати судмедекспертом, але тут спокійніше. Правда, люди думають, що ми їмо у секційній (кімната, де відбуваються розтини) і відпочиваємо у «прощальній» (кімната, відведена для прощання із покійними), але це все неправда. Таке тільки у фільмах показують.  

Колектив патологоанатомічного відділення зовсім невеликий, тут працює четверо осіб, тож, можливо, це і посприяло такій дружній атмосфері. Усі один одного підтримують, намагаються навчити чомусь новому.  Тільки засмучуються, що люди сприймають їх по-інакшому, не так, як інших лікарів.

– Ми ж працюємо і для живих, а вони до нас так рідко заходять. Завжди стороною обходять, ніби у нас ті трупи по всьому відділенню лежать! – кажуть дівчата.

Усі, як один, згоджуються, що робота не із легких: кожен день потрібно навчатись новому, часто можна зіштовхнутись із рідкісною хворобою, та й ризик, пов’язаний із інфекціями, не треба відкидати. Але навіть через це свою професію вони не змінили б нізащо.

А усі ті, хто із острахом обходив стороною патологоанатомічне відділення, після нашого досить незвичного знайомства, сподіваємось, зрозуміють, що тут працюють такі ж лікарі, як і в усіх інших відділеннях лікарні.  

Оксана Кириченко

Чи правдиво виглядає розтин у кіно?

«Може, й правдиво, але для західних країн, а як для нашої, то не схоже зовсім. Можливо, у Києві воно й так відбувається, а у нас трохи відрізняється. У кіно молоді дівчата з манікюрами, усе красиво. А насправді не все так гарно пахне…»

Чи бувають дивні ситуації, чи існують легенди, пов’язані із моргом?

«Та багато всього, але це все легенди і не відповідає дійсності, усе фантазії. Балакають, що тут у нас і трупи оживають, і по відділенню бігають. Але таких випадків точно не було. То все вигадки».

 

Напередодні Дня медичного працівника ми вітаємо усіх представникам найгуманнішої у світі професії. Віримо, що лікарська честь і громадська відповідальність, висока моральність та інтелігентність, працьовитість і професійність будуть тільки примножуватись. Дозвольте побажати вам усім міцного здоров’я і благополуччя, таких необхідних у вашій нелегкій та благородній справі!

LIVE OFFLINE
track image
Loading...