Поважаємо, шануємо, пам’ятаємо.

Півроку, як зупинилось серце  нашого земляка, відважного захисника України Сергія Ільченка… Сергій перебував на передньому краї бойових дій на сході країни. Того вересневого дня, коли попереду було все спокійно і хлопці «на передку» укріпляли  позиції, диверсійно-розвідувальна група противника напала підступно з тилу і сталась біда…

Так сталось, що в Сергія не має рідних і близьких … Тому друзі, які виряджали його на службу, зустрічали і проводжали з відпустки, а потім зустріли після трагедії  вирішили його пом’янути. Сюди прибули з району двоє військових, які пройшли пекло бойових дій на сході. Вони доставляли тіло Сергія додому… Зустрілись у дворі біля самотньої хати Сергія, потім відвідали музей в Книшівській школі, де раніше, за рішенням громади, були розміщені: збільшена фотографія, бойова нагорода та військове спорядження бійця. У школі всіх присутніх привітно зустрів вчитель історії, Анатолій Голоуз. Він люб’язно запросив до шкільного музею. Гості з Гадяча привезли до шкільного музею школи осколки боєприпасів, що летять на наших захисників там, на сході країни, з метою більш повного уявлення відвідувачами що відбувається в районі бойових дій. Як у музеї так і на сільському кладовищі біля могили Сергія, говорили, що дякуючи таким хлопцям, як наш Сергій, вдалося втримати навалу ворога, тільки завдяки таким хлопцям як Сергій вдалося доказати противнику, що Україну не зламати, що характер українських захисників передається по генах з часів козаччини – він непереможний! Тому треба поважати, шанувати, і пам’ятати своїх героїв-захисників! Потім був скромний поминальний обід. За рішенням громади одну з центральних вулиць перейменовано іменем Сергія Ільченка.

Не можна оминути увагою сумну звістку – днями на сході України, під Авдіївкою загинув наш земляк із с. Тимофіївки – Олег Перепелятник. Після дзвінка по телефону надвечір задзвонили церковні дзвони. Всі вже знали – це везуть Олега «додому». Уся Книшівка вийшла на дорогу віддати шану і повагу своєму земляку-герою! При запалених лампадках, свічках та ввімкнених світлячках мобільних телефонів з синьо-жовтими прапорами стали вздовж дороги всі, як кажуть і старе і мале. Під вигуки «Герої не вмирають!» сумний кортеж проїхав живим коридором по селу. Пам’ятаємо ж своїх героїв! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

В. Терещенко