Не ресторан звісно, але жити можна!

Зазвичай лікарняне меню не надто славиться вишуканими стравами, а відгуки про нього і взагалі більше схожі на критику. До того ж масла в вогонь добряче підливають і самі постійні «клієнти» денного стаціонару – то їм каша прісна, то суп ріденький. А найбільшу порцію критики отримують самі кухарі  та медперсонал, який роздає обіди. Хоча насправді тут винного знайти вкрай важко. 

Наслухавшись сповна скарг типу: «…ви б бачили чим нас там годували?» ми вирішили навідатись на лікарняну кухню і перевірити чим же таки годують пацієнтів і чи насправді все так погано.

«Сьогодні у нас борщик і каша пшенична. Суп завжди готуємо на курячому бульйоні.», – показує щойно приготовані страви дієтсестра Гадяцької ЦРЛ  Тетяна Марченко.

Цього дня на лікарняній кухні всього один шеф-кухар (напарниця на лікарняному) – Надія Лаврик. Її руками і приготовані усі страви, якими годуватимуть хворих. На кінець місяця ЦРЛ забезпечує харчуванням 160 хворих. Це, звісно не усі хворі денного стаціонару, а лише, ті хто виявив бажання поїсти . На харчування одного пацієнта у день виділяється просто смішна сума – 7 гривень. Але, як говорять самі працівники лікарні «при нинішньому житті харчування нормальне». Усі страви дієтичні – це не чиясь забаганка, того вимагають норми.

Лікарняне меню виявилось не надто різноманітним, проте, все необхідне для харчування хворих і підтримання їхньої життєдіяльності тут є: свіжі овочі, крупи є, консервації також вистачає (самі ж і заготовлюють!). І про білковий раціон не забувають – два дні дають рибу (переважно хек), два дні – куряче м’ясо.

У діток та породіль меню трішки відрізняється від звичайного – до загального кожен день додається масло.

Продукти по тендеру закуповують у місцевого ПП Луць. Лише із картоплею окрема історія – кожного сезону, восени, лікарняна вантажівка їздить селами Гадяцького району і… збирає «пожертвування» у вигляді картоплі! І як не дивно, дають. Є у лікарні ще й маленька грядка, на якій вирощують картоплю, доки не надійдуть «пожертви» і садочок, який кожного року щедро обдаровує фруктами.

Кажуть, що місцеві спонсори не дають занепасти лікарняній кухні – щорічно допомагають і крупами, і олією, і макаронами, ще і м’яса інколи перепадає.

І хоч меню не вражає смаколиками, все ж годують тричі на день. Усе тепле, свіже, а головне – безкоштовне, що теж досить важливо.

«Хоч і не покращилося харчування, проте і не погіршилося! Що радує!,» – розповідають працівники кухні.

Тож, шановні, нічого скаржитись. В умовах нинішньої жорсткої економії важливо втриматись на плаву. Зараз і лікування задоволення не із дешевих. А сама лікарня, хоч як не пнеться, краще не нагодує. Усе ж залежить від того, яке фінансування дадуть там «зверху».  Тож, чим багаті…

Оксана Кириченко

У кухні чисто, охайно. Смачно пахне щойно приготованими стравами. Щоправда саме приміщення трохи пригнічує настрій – кухня знаходиться у підвалі і нагадує катакомби.  Ремонт би не завадив. Працівники зізнаються, що капітального ремонту не було давненько. Щороку проводять косметичний, вікна змінили відносно недавно. А ще дивує, як ці жіночки витримують холод – поки готується щось на плиті, доти й тепло.