«Оперативно-рятувальна», або «Дєвушка, не надоїдайте!»
Перший цьогоріч робочий день редакції розпочався «жарко». До нас із «подякою» завітала жителька Оснягів Лідія Требка.
«3 числа сталась пожежа – загорівся сарай (він у мене під одною кришою із літньою кухнею). У 2.05 ночі я визвала пожарку – вогонь ще тільки у сараї був, шо там горіло – не знаю.
Набрала ще раз пожарку – сказали: «Машина виїхала, ждіть». Минут через 10 звоню ще раз – а вони мені: «Дєвушка не надоїдайте, машина виїхала. Не безпокойте!»
А як не безпокойте – у мене ж горить!
Слава Богу, люди позбігались, хто що зміг врятував, усе інше згоріло – і свині, і кури…
Далі вогонь перекинувся на літню кухню. Година минула – де ж пожарка?
Знову позвонила – «Щас буде, чого ви переживаєте, у нас ще один визов. Машина поїхала на Харківці. Скоро буде у вас». Так шо, у них машина одна чи що?
Вже аж через час приїхала пожарка із елеватора. Кажуть, що їх пожежники попросили потушить. Розтягли шланг, минут 5 полили – і вода кончилась. Поки шукали, де набрать води, це вже до двох годин минуло, із мого сараю і кухні нічого вже не лишилось. Кажу їм: «Не шукайте, вже й спасать то нічого».
Тут ще одна пожарка приїхала – вже МНСники, ті, що я викликала. Кидають шланг, а води то нема! Таке як іздіваються! Питаю: «Чого ж ви їхали тоді?» Виявилось, що вони думали десь тут води набрать, бо вернулись із Харківець.
Тут заходить чоловік якийсь із бумагами із папками – пішліть, каже, акт тушенія составлять…Я думала приб’ю його на місці!
Успокоїлась, склали акт. А він тоді каже: «Оплачуйте визов двох пожарок!».
То я вже така зла стала, кричу на нього, а він мені: «Чого ругаєтесь? Мене тоже у 2 часа ночі підняли, думаєте, мені оце хочеться до вас їхать? Хату ж вам врятували!»
А шо вони рятували? Приїхали вже як згоріло усе. І я також у медицині роблю і не жаліюсь нікому, шо на визови приходиться їхати вдень і вночі. Мало того, що все згоріло, так ще й відношення таке свинське.
Каже мені: «У нас сістєма така, шо нічого нам за це не буде. Візьмете справку, підете у сільраду, може вам там 200 гривень помощі дадуть, а мо й більше…»
І газовики тоже – приїхали перекривать трубу вже під утро, а визивали ж разом із пожарниками…
Отак допомагає нам «оперативно-рятувальна» служба. Хочеться подякувати їм за те, що потушили мені кухню і сарай».
Історія записана зі слів Лідії Требки.