Нам всім слід згуртуватись

Із щемом у серці щодня вдивляємось в екрани телевізорів – усіх хвилює тема війни. Ще декілька років тому це слово було для нас нагадуванням про далеке минуле. Сьогодні ж кров ллється на нашій землі, падають молоді і сивочолі воїни в соняшниковім полі, щоб закрити собою українську землю і, на жаль, щоб вже ніколи не повернутися до рідного дому, де чекає згорьована родина.

І дивляться на нас з телеекранів різні колись, але однакові тепер наші захисники, бо стали братами. У їхньому житті є все: постійні обстріли, смерть і тяжкі рани побратимів, холод, туга за рідними, жахливі картини зруйнованої землі. Але на першому місці у них одне – бажання зупинити війну і замість автоматів взяти до рук штурвал комбайна, шкільний підручник, дитячу іграшку…

І вони витримують, не падають духом, не втрачають почуття гумору і діляться хлібом із жителями тимчасово окупованої території та покинутими  тваринами. Бо в них доброта – споконвічна риса українців, а ще – незламність.

Тож допомога воїнам – наш обов’язок. Саме за цим принципом живе і невтомно працює керівник ГО «Братерство учасників АТО» В. Козер, бойовий офіцер, мудрий керівник, чуйна людина. Саме він організовує доставку зібраних речей та продуктів на фронт, саме він знає, як підтримати дух тих, хто побував у горнилі війни, і тих, хто й зараз на передовій. Він вів бійців у бій, рятував їхні життя, дивився разом із ними смерті в очі. Така вже доля справжнього офіцера, патріота. Молоді є на кого рівнятись.

Узагалі, з початком бойових дій на сході наш народ об’єднався в один-єдиний волонтерський рух, бо всі усвідомлюють, що там йде боротьба не лише за суверенітет України, а й за життя кожного із нас. Приєднався до волонтерського руху і колектив Веприцької ЗОШ І-ІІІ ст. Вчителями, учнями та батьками була зібрана значна кількість продуктів для наших захисників. Було там чимало дитячих малюнків і листів, в яких учні висловлювали свою вдячність героям, любов, повагу, а головне – побажання повернутися живими і в найближчий час.

«Ми горді за вас, що ви з честю міцно тримаєте у цей скрутний для нашого народу час зброю у своїх сильних руках. Ви даруєте нам можливість сидіти в теплій школі за партами, дивитися улюблені мультфільми, мріяти. Головна наша мрія – мир на нашій землі, сонячне небо, сміх батьків і братів у рідній оселі, які повернулися додому», – ось головна тема дитячих листів. І ми віримо, що малюнки і листи зігріють душі багатьох солдат.

Акція, проведена у школі, – досить позитивний приклад патріотичного виховання. Без пишних фраз, без високих слів була зроблена велика справа. Діти самі дивувалися, побачивши кількість зібраного. І в їхніх очах не було байдужості. А як це важливо! Ми зробили те, що можемо, і довели, що об’єднання зусиль завжди дає результат.

…Життя стало іншим, воно дуже змінилося, почався навіть новий відлік – «до війни» і «під час війни». Як хочеться додати ще й «після війни». Ми і наші діти маємо жити на своїй землі під мирним небом. Тож хай кожен постійно пам’ятає, що на сході НАШІ захисники.

Війна прийшла  на нашу Україну,
Піднявсь до неба чорний дим біди.
Обійняла велика туга Батьківщину,
На захист неньки стали воїни-сини.
Покинувши дітей і рідні хати,
Грудьми закрили землю від вогню,
А кожного чекає вдома мати:
«Вернися, сину, Бога я весь час молю!»

Л. Макаренко, учитель Веприцьої ЗОШ