Священик від Бога

Недарма кажуть, що Бог не посилає таких випробувань, яких не можна було б подолати. У селі Веприк ще на початку ХІХ століття (1823 рік) на місці дерев’яної церкви був змурований Свято-Миколаївський храм.

Нелегка доля випала йому. Не раз був зруйнований, пограбований, за часи радянської влади були заборонені богослужіння. Стояв на горі, як сиротина, нікому не потрібен.

Пройшли роки, і ось на батьківщині моїх батьків я побачила відбудований, відреставрований храм. Навколо храму будується огорожа, насаджені клумби, ведеться озеленення. Довідалася, щосуботи в храмі проходить богослужіння, вирішила піти. Зайшла у середину і наче потрапила в рай. Перше, що мене вразило, це лагідний голос настоятеля отця Володимира та спів півчої. Божественна літургія пройшла, як одна мить.

А яку проповідь по закінченню служби провів отець Володимир. Здавалося, сам Господь говорив до нас вустами священика. Прихожани стояли, як зачаровані, уважно вслухалися в кожне слово. Побудеш на службі  – відпочинеш не тільки фізично, а й збагатися духовно. І переповняє душу радість, що за багатостраждальну долю Свято-Миколаївського храму Господь послав до нас священика від Бога, який усі свої сили та невеликі доходи віддає на благо храму.

Напередодні храмового свята хочу побажати настоятелю Свято-Михайлівського храму Володимиру Костенку та і всім прихожанам міцного здоров’я на многії літа.

З повагою Марія Гордієнко