Патентування як засіб захисту прав винахідників

У міру розвитку суспільства відбувається постійне вдосконалення всіх чинників суспільного виробництва. Розвиток засобів виробництва базується на досягненнях науки, творчої діяльності винахідників, інженерів, науковців та інших фахівців.

З метою підтримки ініціативи винахідників і раціоналізаторів України Указом Президента України «Про День винахідника і раціоналізатора» від 16 серпня 1994 року № 443/94 щорічно у третю суботу вересня в Україні відзначається День винахідника та раціоналізатора.

Згідно Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахідником є людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід.

Винахід – технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об’єктом промислової власності, що засвідчується особливими правоохоронним документом, який має назву патент. Винахід вважається патентоздатним, якщо він є новим, має винахідницький рівень та є промислово придатним (тобто винахід можна використовувати у промисловості або іншій сфері діяльності людини). Первинним суб’єктом прав на винахід є винахідник та автор промислового зразка – фізична особа, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено запатентований об’єкт. Не можуть бути винахідниками юридичні особи, навіть якщо вони фінансували створення винаходу, та роботодавці винахідника. Винахіднику надається першочергове право на одержання патенту та комплекс особистих прав на створений ним винахід.

Усі права на винахід отримує той, хто першим його запатентував. Такий потужний спосіб захисту прав як отримання патенту на винахід допомагає уникнути конкурентної боротьби на ринку, надаючи власнику унікальну перевагу перед конкурентами – монопольне право використовувати продукт і забороняти третім особам його використання.

Поняття «використання» у патентному праві має чітко визначений зміст. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

– виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через мережу Інтернет, продаж, імпорт та інше введення його в цивільний обіг або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

– застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або внаслідок обставин це і так є очевидним.

Одночасно з цим не визнається порушенням прав, що випливають з патенту на винахід, такі використання:

– на основі права попереднього користувача;

– у конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

– без комерційної мети;

– із науковою метою або в порядку експерименту;

– за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням про таке використання власника патенту одразу, як це стане практично можливим, та з виплатою йому відповідної компенсації.

У разі порушення прав за патентом на винахід необхідно звертатися в антимонопольний комітет України або до Господарського суду, залежно від обставин справи. Якщо претензії власника патенту на винахід знайдуть обґрунтованими, порушнику буде заборонено використання запатентованого в Україні об’єкту. Також він може бути зобов’язаний відшкодувати збитки, оштрафований та притягнутий до кримінальної відповідальності.

Л. Олексієнко, провідний спеціаліст Гадяцького районного управління юстиції