«Енергозбереження: підсумки півріччя»

У «Базар Медіа» від 16 липня була стаття під такою назвою. Не змінюючи назви статті, хотілося б продовжити роздуми на цю тему, адже в цій царині я пропрацював 25 років: теплотехніком, газовиком, енергетиком, оператором котельної – і ніколи не пас задніх. Мені як спеціалісту в цій справі все, що діється тут зараз, дещо нагадує компанійщину, що весь час проводилась в країні Рад, із якої всі ми родом, і яка канула в лету.

Наприклад, битва за врожай, боротьба за високі надої, даєш стільки-то кормів на кожну корову і т.д. Тобто результати нібито і досягались, але до кінця ніхто не прораховував, якою ціною все це давалось, і які наслідки були потім. Ще це нагадує впадання в крайнощі.

Так, нещодавно по району прокотилась хвиля, можна її  так назвати: «Даєш газові теплогенератори!» І всі котельні, де тільки можна, закрили і поставили теплогенераторні. Тепер навпаки газові котельні закривають, будують дров’яні. Хотілося б сказати, що ті котельні, що закрили і розвалили, майже всі мали котли, що називалися «універсал», тобто в них можна спалювати будь-яке паливо: газ, вугілля, дрова, мазут. Вони мали досить пристойний коефіцієнт корисної дії, порівняно легко монтувались і демонтувались, досить прості  в обслуговуванні. Також легко трансформувались (із меншого в більший, із більшого в менший). До того ж, будь-яку секцію, яка вийшла з ладу, можна було замінити. При цьому не треба було висококваліфікованих заморських спеціалістів, усе можна було зробити силами кочегарів. Ще була досить таки серйозна перевага: при більш-менш грамотній експлуатації такі котли мали необмежений строк служби, бо були чавунними (чавун не іржавіє так, як сталь). Тільки, повторюю, при правильній експлуатації. І що ж тепер? Викидати газові котли і знову ставити твердопаливні? А скільки вони коштують? Скільки коштує обладнати їх?

Коли я вчився 30 років тому на газовика, у Полтаві, викладачі не раз повторювали: а на Заході, тобто в Європі, куди ми так усе частіше поглядаємо, стоять поряд газовий і твердопаливний котли. І в залежності від, як зараз модно говорити, кон’юнктури цін на паливному ринку вибирався відповідний вид палива або було комбіноване опалення. Так невже радники-порадники в бюджетній сфері гірше в цьому розбираються від простих сільських дядьків і радять керівникам бюджетних установ іти на такі постійні перетрубації, викидаючи на вітер шалені бюджетні кошти, яких завжди катастрофічно не вистачає? А можливо, тут є якісь побічні задумки?

Не минули такі перетрубації і Книшівку. Була шкільна котельня, обладнана, як кажуть зараз, нафарширована всім необхідним за останнім словом техніки. Витримувала будь-які зими та інспекторські перевірки. За кілька років до закриття була серйозно модернізована, і тут зробили нову газову генераторну, а котельню здають в «чермет», і тепер все починай спочатку. Хоча скільки було пропозицій закрити, законсервувати котельню, і нехай стоїть на «чорний день». Навіть якщо б котельня повністю не згодилась, то згодилось би багато чого з обладнання: котли, засувки, патрубки, флянці і т.д. Теж саме стосується і пластикових вікон. Можливо, де й треба міняти, а ще ж треба подумати, що робити з демонтованими вікнами,  а вони мають неабияку цінність. Скло, яке практично не старіє, і рами. Я читав не так давно в газеті, що в одній із шкіл з демонтованих вікон зробили теплицю. А яка ж доля з демонтованими вікнами в нашій місцевості?

В. Терещенко