«Було світле, просторе, тепле приміщення, а тепер сидимо в гадяцькому сирому підземеллі»

Місцеві картингісти попри відсутність нормальної бази для занять виборюють призові місця на Всеукраїнських змаганнях. 

На початку травня Іван Ілляшенко та Владислав Хорішко взяли участь у І етапі Трофею України з картингу (східний регіон) і повернулися з перемогою. 17-річний Ваня, студент Гадяцького аграрного училища, виборов перше місце у класі «Популярний юнак», а 14-річний Влад, учень міської школи №3, посів друге місце у класі «Популярний».

– Іван із чотирьох років водить картинг. Ходив на гурток при станції юних техніків. У 6 років уперше взяв участь у змаганнях і виборов 1 місце. Відтоді з жодних змагань не повертався без призового місця. Влад 2 роки відвідує гурток, уже при БДЮТі, і показує хороші результати. У минулому році в загальному заліку зайняв 1 місце, але на фінальні змагання не зміг поїхати, бо у батьків саме не було чим профінансувати поїздку. І той хлопець, що був другим після Влада, поїхав і виборов Трофей України, – розповідає керівник гуртка Олексій Валентинович Погорілий.

Техніка ще радянського виробництва

Він не приховує, що найважче картингістам із фінансами. І шкодує, що талановиті гуртківці могли б захищати честь району на різних змаганнях, було б тільки за що…

От і попереду ще два етапи змагань східного регіону, один із яких у червні, і фінал. Чи вдасться на нього потрапити – покаже час, а точніше, гаманець батьків.

Так, картинг – не дешеве задоволення, але посильне при відповідній фінансовій підтримці. Та от тільки у місцевої влади ніяк руки не доходять до молоді. Лишень коли станеться якийсь прикрий випадок, тоді згадуємо про дозвілля юнацтва, мовляв, їм немає де відпочити і чим себе зайняти.

Приміром, у гуртку картинг – 30 дітей (2 групи по 15). Заняття проводять двічі на тиждень. Приходять навіть дівчата. За словами керівника секції, одна навіть збиралася їхати на обласні змагання.

Але ж… Техніка ще радянського виробництва, зношена й добряче застаріла. Її «життєздатність» власним коштом підтримують батьки гуртківців та керівник. Ані місцева, ані районна влада коштів на картингістів не виділяє, тільки на зарплату керівнику, мовляв, радійте хоч цьому.

– Картів у гуртку 4. Але виступають діти на своїх. У Івана і Влада – власні, – неохоче зізнається Олексій Валентинович.

Він очолює й інший гурток – «Юний технік», де займаються моделюванням літаків та автомобілів. Відвідують секцію 20 дітей. Але проблеми все ті ж – на запчастини потрібні гроші…

– Є батьки, які дуже підтримують нас. Ось і тато Влада Хорішка Олег (колишній гуртківець) возить нас на змагання своєю машиною. Є люди, які допомагали, але просили не називати їх. В основному підтримують колишні гуртківці. Вони найкраще розуміють, що потрібно, і знають точно, що в житті це пригодиться. Зазвичай, не фінансово, а матеріально, – розповідає керівник гуртка.

Були роки, коли картингісти існували більш менш повноцінно. То був час, коли фінансування велося від районного відділу освіти. Відтоді, як гуртки перевели на баланс міської ради, забезпечення коштами припинилося.

Скільки і куди не зверталися, чули одну відповідь: грошей немає й не буде.

– …Продали станцію юних техніків. Було світле просторе тепле приміщення, а тепер сидимо в гадяцькому сирому підземеллі. Нинішня влада допомагає тільки на словах, – говорить колишній керівник куртка автомоделювання Григорій Миколайович Бутко.

Нині він – пенсіонер, але досі, чим може, підтримує справу всього його життя.

Кажуть, що міська влада пропонувала запровадити платні заняття, але керівник побоюється, що тоді взагалі гурток перестане існувати. Та ще ж для цього і база повинна бути відповідною. 

– В інших районах ситуація набагато краща, – говорить Олексій Валентинович Погорілий. Виїжджаючи на змагання, він завжди цікавиться, чим живуть картингісти із сусідніх міст.

До речі, старе приміщення станції юних техніків досі порожніє. Після продажу ним ніхто не зайнявся. Лише гуртківцям на нього шкода дивитися, адже там і двір для тренувань був, і кімнати…

Кажуть, колишні очільники району обіцяли, що від продажу приміщення гроші витратять на позашкілля, а також побудують новий карт і закуплять картинги. Але далі слів справа не пішла. 

Погодьтеся, цікаво виходить: коли нашим спортсменам-початківцям чи талановитим дітлахам потрібна підтримка, особливо фінансова, місцева та районна влада, яка  повинна б сприяти на кожному такому кроці, відхрещується звичними словами:  «Немає коштів» або ж «Є важливіші  проблеми». А вже тоді, коли гадячани своїми перемогами прославляють район, то з’являється інтерес і повага.

І ще одне, повертаючись до картингістів. У районі не так багато гуртків, які можуть зацікавити саме хлопців, які, до речі, перебувають у більшій групі ризику, ніж дівчата. То виходить, хай краще байдикують і хуліганять?

Олена Савченко

«Колись на змаганнях підходять до нас кременчуцькі картингісти. Дивляться на наші картинги,  сміються і кажуть: «Что это у вас за комбайны после уборки?» Це було років 5 тому. А тоді, коли хлопці завоювали перші місця, ставлення змінилося».