«…Сморід такий, що очі виїдає»

У пошуках громадського туалету

З цією проблемою редакція тижневика «БМ» зіткнулася тоді, коли змінила адресу. Ось уже майже рік ми знаходимося по вул. Гетьманській, недалеко від універмагу «Росія» і зовсім поряд із гаражним кооперативом. Саме сюди, у двори та по закутках,ідуть, немов паломники, ті, хто опинився у цікавій ситуації, званій у народі «приспічило».  Повірте, не минає й дня без того, щоб працівники редакції соромливо відверталися від вікна, бо хоч-не-хоч, але навіть неозброєним оком можна побачити, хто, де і як присів…

Ми неодноразово робили зауваження, «лякали» прицілом фотоапарату, але у відповідь чули лише красномовну лайку, проілюстровану «середнім пальцем». І сміх, і гріх – а що ж?

У чому ж проблема? Чому тим, хто приїхав із сільської місцевості або й просто з віддаленого міського мікрорайону вийшов до центру, доводиться шукати «природній» туалет? Щоб усе з’ясувати, ми вирішили пройтися центральними вулицями міста у пошуках громадської вбиральні. І ось що у нас вийшло.

Ані позначок «Ч» – «Ж», ані напису

Тільки-но вийшли з редакції, звернули до гаражів, куди найчастіше бігають «по нужді». У одного з власників поцікавилися, чи часто йому доводиться бачити подібні сцени, на що Микола Юхимович відповів:

– Та буває. Як немає куди йти, то що ж?

Невже таки справді немає куди йти? Ми прямуємо до ринку. Там у бабусь-продавчинь запитуємо, де можна сходити в туалет. Вони одноголосно вказують на критий ринок. Йдемо шукати. Дійсно, знаходимо цілий «комплекс» вбиралень у кінці торгівельних рядів. Про те, що два невеличких приміщення – дійсно туалети, видає лишень специфічний запах. Ані позначок «Ч» – «Ж», ані напису немає. Щоправда ще й черга (до речі, загальна) підказує, що таки місце те. Громадський туалет у жахливому стані. Накриття, що мало б захищати від дощу, похилене. Працює лише одна кабінка, інша замкнута, тому в черзі – чоловіки та жінки. Біля приміщення – старенький рукомийник із пластиковою пляшкою для води. Але до нього навіть страшно підходити, не те що руки помити.

У самому туалеті ще гірше. Умов ніякісіньких. Жінці, яка стояла перед нами в черзі, довелося кинути сумку з пакетом на брудну долівку, щоб сходити в туалет.

Для працівників ринку туалет з іншого боку. Він зачинений. Доки ми стояли в черзі, кілька жінок приходили до нього із власними ключами. Ця вбиральня з виду акуратніша – навколо обкладена плиткою.

Чи не краще було б зробити платний туалет? Повірте, людям гривню-дві за комфорт віддати не шкода.

Зачинено на ключ

Від ринку  прямуємо по центральній вулиці Гетьманській. Запитуємо в перехожих, де можна знайти туалет. Дехто знизує плечима, хтось показує в напрямку гімназії. Але ж шкільний є шкільний, тому його минаємо.

Підходимо до кіноконцертного залу «Дружба». За приміщенням є туалет, але  хвіртка до нього зачинена на ключ. Підходимо до працівників закладу, які саме наводять лад на подвір’ї. Запитуємо, чому вбиральня зачинена. Нам відповідають, що туалетом користуються тільки працівники закладу і «Торгового дому», що навпроти. Кажуть, відтоді, як гадячани почали шкодити: ламати ручки, обписувати та обмальовувати паркан і будівлю – керівництво зачинило вхід.

Йдемо далі. Відчинений туалет біля «паспортного столу». Про нього мало хто знає, але попри те, що четвер – неприйомний день, вхід до вбиральні все одно вільний.

Підходимо до музичної школи.Біля паркану стоїть працівник закладу. Запитуємо, де можна знайти в туалет. Він відповідає: у «Дружбі». Туалет у музкшолі працює лише для учнів та викладачів. Але до нього не пускають, щоб не робили шкоди, та й усе ж таки це дитячий заклад.

Дерев’яна будка без дверей

Одиниці з гадячан можуть вказати, де можна знайти відповідне місце. Один із перехожих, якого ми зустріли на площі, показує рукою до банку «Аваль». Прямуємо туди. У дворі житлового двоповерхового будинку намагаємося знайти будівлю з написами «Ч» – «Ж». Над обривом, засипаним сміттям, натикаємося на дерев’яну будку. Її важко назвати туалетом. Але що є, то є. Сюди навряд чи можна сходити. Дверцята з буквою «Ж» ще хоч якось тримаються на завісах, а от у кабінці з «М» дверей взагалі немає. Цікаво, чому цей туалет взагалі не приберуть? І чи не заважає він мешканцям будинку, у дворі якого знаходиться?

Заходимо на територію ТСОУ (ДТСААФ). Зустрічаємо чоловіка років 45-и, жителя села Осняги. Він показує, де знайти необхідне приміщення. Туалет, до речі, у відмінному стані.

– Знаєте, ми часто приїжджаємо в Гадяч, то з туалетом проблемно. Особливо жінкам, – скаржиться чоловік.

Яка різниця – чоловічий чи жіночий?

Туалет у парку.Про нього знають усі. Не так давно його нарешті відремонтували. Навіть не просто поновили, а побудували новий.  Хоча, кажуть, це не зовсім заслуга міськради. Вбиральню відновили за рахунок соціальної угоди з фірмою, яка розмістилася за старим Будинком культури.

Туалет у хорошому стані і, нарешті хоч один, із написами «М» і «Ж». Щоправда, наші люди, очевидно, уже звикли з тим, що більшість вбиралень загальні, тож  один чолов’яга впевнено зайшов у жіночий.

Єдине, що не дуже тішить, – це неприбране листя, сміття і камінюччя від колишнього туалету.

«Скандальний» платний

Нарешті йдемо до «скандального» туалету, що знаходиться на дитячому майданчику. Він єдиний платний у місті. Хоча це нововведення не дуже схвально сприйняли гадячани, але ж…

У такому режимі він працює вже рік. За «послуги» беруть 2 гривні, дітям – безкоштовно.

У цьому туалеті найчистіше з усіх. Є туалетний папір, мило.

– Так, раніше він був безкоштовний, усе оплачувала міська рада. А потім я взяв територію майданчика в оренду. Відтоді за нього відповідаю. Діти ходять безкоштовно, але ж як мама зайде з дитям, то я ж не слідкуватиму, що вона там робить, – говорить приватний підприємець Сергій Дубовицький.

У вбиральні працює лише одне крило, тому знову ж таки вхід спільний. Інший відкривають лише тоді, коли відбуваються масові свята.

Як би там не було, але цей туалет найкращий із усіх громадських. Так, платний, але ж і є за що платити – за чистоту, тепло і комфорт.

– Знаєте, я краще 2 гривні заплачу навіть за дитину. Це ж і гігієна, і здоров’я… У безкоштовний навіть дорослому страшно заходити – темно, щілини в стінах ще й сморід такий, що очі виїдає, – говорить молода матуся Аліна.

Хоча і в платної вбиральні є свої недоліки. Туалет працює лише з 8 ранку і до 10 вечора, а також зачинений у негоду. То як литиме дощ – шукайте вбиральню деінде.

Від автобусних зупинок, що навпроти магазину «Горизонт», можна знайти туалет на території лікарні. Єдиний біотуалет у нашому місті знаходиться біля магазину «Все для вас у Шиловича», що напроти автовокзалу.

У Державних будівельних нормах України вказано, як повинен виглядати громадський туалет. Територія навколо громадського туалету повинна бути озеленена, заасфальтована або викладена плиткою з ухилом для відводу поверхневих вод. На шляху до громадської вбиральні та перед її входом не повинно бути сходинок, порогів та інших бар’єрів, які обмежують безперешкодне пересування і т.д., і т.д. Загалом, фантастика, особливо якщо порівняти з фото.

Олена Савченко

Фото Оксани Кириченко