Про хворобу демодекоз

Демодекоз – хронічне паразитарне захворювання шкіри обличчя з частими загостреннями, тяжко піддається лікуванню.

При лабораторному обстеженні із вражених ділянок шкіри, хворих на демодекоз, виявлено кліщі, які відіграють головну роль у виникненні цієї хвороби і ускладнюють перебіг інших дерматозів – рожевих та вульгарних вугрів, періорального та себорейного дерматитів. Це умовно-патогенні паразити, які живуть у волосяних фолікулах та сальних залозах людини. Вони зареєстровані по всіх кліматичних зонах земної кулі. Ці кліщі живуть виключно на людині і після смерті хазяїна гинуть разом із ним.

Виділено 2 види паразита. Одні кліщі паразитують переважно у порожнинах волосяних фолікулів і живляться вмістом клітин його епітелію, а інший вид кліщів мешкає в сальних залозах шкіри та мейбових залозах повік і живиться тільки вмістом клітин усіх залоз. Перед вживанням їжі кліщі вприскують в зону живлення секрет своїх слинних залоз, який володіє ферментативною та антигенною активністю, що є основною причиною не тільки алергічної реакції, але й інших змін у ділянці шкірного висипу.

Кліщі паразитують переважно на шкірі голови (обличчя, повіки, брови, вушні раковини). На інших ділянках їх виявляють рідко. Кліщі живуть у тих місцях, де концентрація сальних залоз найвища, та однаково зустрічаються як у чоловіків, так і у жінок.

Зараження максимально зустрічаються у віці від 30 до 60 років. У дітей до 1 року демодекоз не виявляється.

Серед дерматозів найчастіше кліщі виявляються при розацеа (77% – 95%), вульгарних вуграх (5,7% – 29,1% випадків), періоральному і періорбітальному дерматиті. При інших ерітематозно-сквамозних захворюваннях шкіри обличчя (ерітематоз, або себорейна екзема, фотодерматози) кліщі виявляються рідко.

У офтальмологічній практиці найбільше кліщі виявляють при хронічних блефарокон’юктивітах (62-70% випадків). Кліщі демодекси зустрічаються на шкірі пацієнтів із патологією шлунково-кишкового тракту, при ендокринних хворобах, при хронічних вогнищевих інфекціях.

Ряд учених, виявляючи кліщі демодексу у людей із здоровою на вигляд шкірою обличчя, відмічають при цьому їх безпечність і навіть вважають їх корисними для шкіри людини, називають їх «трубочистами», які звільняють волосяні фолікули від залишків елементів клітини і надлишку секрету сальних залоз.

Виявлення кліщів демодексу у людей із здоровою на вигляд шкірою обличчя пояснюється малосимптомною формою демодекозу, яка тривалий час триває до клінічних проявів хвороби та загострюється при виникненні хвороб травлення, ендокринній та імунній патології.

Діагноз хвороби виставляється не тільки при лабораторному виявленні кліщів демодексу, а й враховується їх кількість на ділянці ураження шкіри.

При цьому виявлення демодексу в кількості більше 5 на 1 см² вважається критерієм для встановлення діагнозу «демодекоз».

Клінічні прояви демодекозу найчастіше виникають у зрілому та похилому віці.

На шкірі обличя, частіше асиметрично, з’являється лущення, фолікулярні папули, пустули. З’являється легкий свербіж, почуття повзання мурашок, інколи вражаються і повіки, тому виникає блефорокон’юктивіт. Досить часто кліщі виявляються при вуграх, що ускладнюють їх перебіг та лікування.

Лікування потребує індивідуального підходу з урахуванням типу шкіри, віку пацієнта, супутньої патології хворого.

Лікування хвороби довготривале та неперервне, тож потребує терпіння та наполегливості як лікаря, так і пацієнта. Пацієнту необхідно обстежитися на патологію шлунково-кишкового тракту, ендокринної та імунної системи. Поряд із медикаментозною терапією хворим призначають місцеве лікування – примочками, лосьйонами, мазями.

Хороший ефект дає правильно підібрана фармацевтична терапія і косметологічні маніпуляції.

Широко використовують для лікування терапію рідким азотом, електрокоагуляцією, лазером.

Хворим забороняється вживати:

– алкоголь;

– дуже гарячу їжу;

– солодощі;

– міцну каву і чай;

– подразнюючі продукти (оцет, перець, гірчицю).

Хворим слід уникати:

– тривалого перебування на холоді й сонці;

– застосовування декоративної косметики.