Починаємо декомунізацію?

Дніпропетровськ, Орджонікідзе, Новомосковськ, Кіровоград… – загалом 25 українських міст повинні перейменувати. «Червоні зірки», «серп і молот», профіль Ілліча та вулиці імені «головних пролетарів» мають відійти у минуле (Фрунзе, Артема, Леніна, Свердлова – у середньому по 30 вулиць у понад півсотні міст України мають радянські назви).

9 квітня народні депутати дали старт глобальній декомунізації.

Законом передбачене перейменування усіх вулиць, площ і назв населених пунктів, що містять тавро комунізму.

Заборонена також сама назва «комуністична партія», а жодна політична чи юридична організація більше не зможе використовувати похідні від слова «комунізм» у своїй назві. Також в Україні мають зникнути товари і послуги, які містять комуністичну символіку, наприклад, масло «Советское» чи кафе, оформлені у радянському стилі. Їхнім власникам на це відвели шість місяців.

Де можна використовувати комуністичну символіку?

Заборона не поширюється на символіку, що використовується на надгробках чи пам’ятниках, розташованих на території кладовищ. Дозволяється також колекціонування комуністичної/нацистської символіки (із можливістю використання її у музеях, на виставках, наукових монографіях та навчальних підручниках, за умови, що це не призводить до заперечення злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр.).

Список  «легального» використання радянської символіки, на яку не розповсюджується заборона планують доповнити ще кількома пунктами: у випадках із бойовими та іншими відзнаками часів СРСР (крім «спеціалізованих» нагород для каральних органів); у випадках із бойовими прапорами військових частин і з’єднань часів Радянського Союзу; в офіційних документах, виданих громадянам за часів СРСР.

Хто і коли прийматиме рішення?

Рішення про перейменування вулиць і міст чи про демонтаж пам’ятників комуністичної епохи ухвалюють депутати місцевих рад у кожному населеному пункті. Однак якщо депутати сільради чи міськради не можуть чи не захочуть цього зробити у встановлений законом термін (шість місяців), таке рішення протягом трьох місяців має прийняти мер міста чи сільський голова. Якщо ж і вони цього не роблять, рішення прийматиме голова облдержадміністрації, який теж має максимум три місяці на роздуми.

Тому не пізніше року після вступу в силу закону про заборону комуністичної символіки у громадському просторі та топоніміці України не повинно залишитися жодної згадки про комуністів.

Хто платитиме?

У пояснювальній записці до закону його автори зазначають, що закон «не потребує додаткових матеріальних чи фінансових витрат із Державного бюджету України». Однак платити все ж доведеться: за нові таблички з назвами вулиць, нові бланки для місцевих органів влади, зрештою, за демонтаж та утилізацію пам’ятників. Проте це відбуватиметься коштом місцевих бюджетів.

Доведеться також вносити зміни у документи, пов’язані з перейменуванням вулиць та інших об’єктів топоніміки, і юридичним, і фізичним особам, проте реєстраційні служби зобов’язали робити це безкоштовно. 

Коментар міського голови Тетяни Савченко з приводу нових законів:

«Поки ніяких планів у нас немає. При міській раді створена комісія з питань перейменування вулиць, і поки  що жодних пропозицій не надходило. Та й пам’ятників, пов’язаних із тоталітарним режимом, у місті немає.

Тому з цього питання ще ніяка робота не проводилась».