Роман Харченко: мені не байдуже!
Чудово, коли в селі з’являється гарний господар. Ще краще, коли він уже є: навів лад у спільній оселі, дав майбутнє селу. Таким господарем у Лохвицькому краї є Роман Харченко – генеральний директор ТОВ «Амарант».
Там, де знаходяться виробничі потужності підприємства 36-річного Романа Харченка, завжди є допомога місцевому населенню в насущних проблемах. Невдовзі ж підмогу можуть отримати й мешканці Лубенського, Гадяцького, Пирятинського та Чорнухинського районів.
– Романе Миколайовичу, Ваша Група компаній «Амарант» на сьогоднішній день є потужним аграрно-господарським підприємством на території Лохвицького району. Не збираєтеся розширюватися?
– Як ви вгадали (сміється)? Збираємося! Нині банк землі нашого підприємства складає 20 тисяч гектарів. А інфраструктуру ми так організували, що вона цілком може обслуговувати 50 тисяч гектарів землі. Тому плануємо поширювати наші виробничі потужності й на Гадяцький, Пирятинський, Чорнухинський та Лубенський райони. І, звичайно, візьмемося опікуватися місцевими мешканцями.
– Ви завжди допомагаєте людям?
– У крайньому разі намагаюся. Батьки мене вчили піклуватися про інших, не бути байдужим, допомагати в міру своїх можливостей тим, хто цього потребує.
– Як Вам вдалося досягти такого професійного успіху?
– ТОВ «Амарант» можна назвати нашим сімейним проектом. Його створив батько за моєї безпосередньої допомоги. Але тоді я ще й уявити не міг майбутнього розвитку цієї справи і того, що буду очолювати це підприємство.
Спочатку я планував стати лікарем. Тому, після закінчення Лохвицького медичного училища з відзнакою, я отримав повну вищу освіту в Українській медичній стоматологічній академії за спеціальністю «Лікувальна справа». Навчання поєднував із роботою у фельдшерсько-акушерському пункті села Архипівка на Лохвиччині.
Моє життя змінилося, коли я, вирішивши допомогти батьку, почав працювати на хлібоприймальному підприємстві. Там і зрозумів, що майбутнє нашого краю – за аграрним виробництвом. Тож навчання у Полтавському університеті споживчої кооперації України стало логічним початком мого становлення. За чотири роки я пройшов шлях від звичайного менеджера до генерального директора ТОВ «Амарант». Змалку батьки мені прищеплювали любов до праці, самовдосконалення, справедливості вчинків. Тому, як ви розумієте, жодних преференцій у своїй роботі від батька я не отримував. Працював нарівні з усіма.
– Якими досягненнями, окрім кар’єрного злету, Ви можете пишатися?
– Оскільки ТОВ «Амарант» – це велика частина мого життя, то й досягнення мої пов’язані з ним. Я, наприклад, пишаюся тим, що, починаючи роботу підприємства 11 років тому з кількома співробітниками, сьогодні наша команда нараховує вже більше тисячі працівників. Тобто створення нових робочих місць у Лохвицькому районі та заохочення молоді не залишати рідні села теж є своєрідним досягненням. До того ж, останні кілька років ми залучаємо до роботи молодь без досвіду – випускників місцевих ПТУ. Звичайно ж, мені не байдуже, в яких умовах працюють люди. Тому дбаю, аби всі мої працівники, навіть в умовах нелегкого сьогодення, отримували гідну заробітну плату та мали належний соціальний захист.
Також пишаюся, що ми позбулися спекулянтства, створивши інтегровану вертикаль виробництва: вирощуючи всі зернові культури на своїх полях, ми самі збираємо урожай, обробляємо, зберігаємо на своїх же елеваторах і самі займаємося збутом. А ще ми налагодили виробництво олії, високоякісного молока, курей та яєць. Тварин годуємо кормами зі своїх же полів.
До речі, із пайовиками, котрі дають нам свою землю під роботу, ми підтримуємо теплі стосунки. Щороку вітаємо їх із Великоднем та Днем працівника сільського господарства гарними подарунками. Кількість пайовиків, які співпрацюють із ТОВ «Амарант», постійно збільшується. Фонд оплати за користування земельними ділянками складає більше 2 мільйонів гривень. Так що власникам земельних наділів Гадяцького, Чорнухинського, Пирятинського й Лубенського районів буде приємно з нами співпрацювати.
– Наскільки нам відомо, на свята від Вас отримують подарунки не тільки пайовики.
– Так, це правда. Ось уже 10 років поспіль вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни та афганців із Днем Перемоги. Також не забуваємо і першокласників Лохвицького, Миргородського і Лубенського районів: на свято Першого дзвоника даруємо кожному набір для навчання й творчості. А цього року придбали для однієї зі шкіл оргтехніку на 15 тисяч гривень.
За можливості не відмовляємо у матеріальній допомозі людям, які просто звертаються до нас особисто.
– Дехто може здивуватися, мовляв, навіщо підтримувати «чужих людей»?
– Чужих людей для мене не існує! Як і не існує байдужості в моєму серці.
Мені не байдуже здоров’я та розвиток майбутнього покоління. Тому намагаюся щороку сприяти оздоровленню дітей району: виділяю кошти для фінансування дитячих пришкільних таборів, для оздоровлення малечі пільгових категорій.
Мені не байдужа доля молоді, тому фінансую спортивні команди кількох районів області (футбольні та кіокушин карате). Щороку організовую обласні змагання з боксу.
Мені не байдуже сьогодення моїх земляків, тому допомагаю покращувати інфраструктуру районів: від облаштування вуличного освітлення та розчищення доріг від снігу до ремонту школи та зведення капличок.
Мені не байдуже здоров’я людей, тому активно сприяю розвитку й оснащенню медичних закладів. Вирішальненський лікувальний заклад отримав від керівника ТОВ «Амарант» кардіограф, Корсунівський – автомобіль, Сенчанський – комп’ютер.
Непогано було б, якби таку турботу про себе відчули й мешканці сусідніх районів, правда? І я на це націлений.
– Хто підтримує Вас у такій активній професійній та громадській діяльності?
– Звичайно ж, моя сім’я: кохана дружина, син і донечка. Намагаюся весь вільний час проводити з родиною. Разом ми захоплюємося спортом, туризмом і подорожами. Саме мої рідні, а також власні цілеспрямованість і працелюбність допомогли мені стати тим, ким я є зараз.
Спілкувалася Марина Береза
