На фестивалі «Lifeismusic» співали «Путін х*ло. Ла-ла-ла-ла»
Два Ростислави із рок-гурту «TEARS STIV» відкривали фестиваль. Обоє навчаються в училищі культури імені І.П. Котляревського. Четвертокурсники Ростислав Гомулько і Ростислав Коротенко – гітаристи. Рідні міста хлопців – Глобино і Пирятин.
Уже вдруге міський танцмайданчик (у народі «Клєтка») розривається не лише від гучних децибелів, а й від шалених емоцій та настрою, що аж зашкалювали на фестивалі «Life is music».
Така собі «солянка» із реп– і рок-виконавців – саме так назвав фест MC вечора RUDATOR (Андрій Павлюченко) – зібрала більше молоді, ніж у минулому році. «Круто!» – говорили одні. «Молодці! Нарешті Гадяч виходить на новий рівень», – говорили інші.
Здається, кращої оцінки організаторам і бути не може. Як минув фестивальний вечір – дивіться фотозвіт!
Кілька питань засновникам «Life is music» Іллі Крату та Жені Капшуку
– Хлопці, розкажіть, з чого все почалося? Як виникла ідея?
– Ідея виникла давно, реалізувати її вдалося в минулому році. Ми коли думали над організацією фестивалю, то брали до уваги насамперед формат. Адже зараз багато музики для вузької аудиторії, а ми навпаки намагалися уникнути якихось жорстких стилів музики – хард-рок, андеграунд… Це не для всіх. Також у наших планах ще з самого початку зробити в Гадячі всеукраїнський фестиваль. Задіяти якомога більше учасників із різних регіонів України.
– У цьому році частково це вдалося зробити. Були ж гурти із Запоріжжя, Полтави, Сум…
– Так. У 2013-му ми організували такий собі пробний фест. У цьому році запросили гостей, на наступний плануємо зробити фестиваль ще яскравішим.
– Тобто якщо порівняти з минулим роком, то цьогоріч фестиваль відбувся в рази краще?
– Так. Рівень вищий.
– І в технічному плані, так?
– Звичайно. Ми зробили всім учасникам бейджики, на яких зображені логотип фестивалю і назва гурту. Замовили банер «Life is music»…
– Усе це вимагає фінансових затрат…
– У минулому році ми ламали голову, де знайти спонсора. Познайомилися з Олегом Боцулою (депутат міської ради – авт.), він з ентузіазмом узявся допомагати. А в цьому році навіть варіантів інших не розглядали, знову зв’язалися з ним, бо знали – не відмовить. До речі, він вирішував не лише фінансові питання, а й технічні – домовився за апаратуру.
Ми, чесно кажучи, навіть не знаємо, до кого звертатися за підтримкою. Та й якщо шукати спонсорів, то кілька. А він один нам допоміг. Чоловік серйозний, з ним гарно працювати – усе відповідально і конкретно. Тож йому величезне спасибі.
– І останнє питання:що чекати від фестивалю на наступний рік?
– Ну звичайно ж, як ми вже говорили, плануємо залучити більше виконавців. І ще хотіли б розширити формат самого фестивалю. Можливо, колись зробимо його дводенним – open air – на відкритому повітрі, біля річки.
– Дякую. Успіхів вам!
Олена Козаченко
