Про що мріє гадяцька молодь?
Марина та Аня, 22 роки, мріють про щасливе майбутнє України.
Кажуть, молодість – найкраща пора. Коли летиш стрімголов, не знаючи куди, коли думками гори вернеш, коли розправляєш крила і думаєш, що все ще попереду, і життя крутиться лише навколо тебе. А насправді проходиш тернистий шлях, збиваючи кеглі перепон на своєму шляху, обчісуючи коліна, потрапляєш у незнаний світ дорослості, звідки вже немає вороття… Хіба не в молоді роки вперше руйнуються мрії? Хіба не юнацький максималізм на крихти розбиває ідеї?
Хіба не молодечий запал уперше заводить у тенета безвиході? Хіба не молодь уперше стає перед вибором, шукаючи своє місце під сонцем?.. Та як не крути, усе ж ця пора прекрасна завдяки цьому спокусливому слову ВПЕРШЕ.
Напередодні Дня молоді, який святкуватимемо 29 червня, ми прогулялися вулицями міста і розпитали гадяцьких хлопців і дівчат, про що вони мріють і що їх хвилює.
Даша, Таня, Яна – закінчили 8 класів у міській школі №4, усім по 14 років.
Даша: «Мрію поїхати у Лондон. Дуже мені подобається це місто. Особливо хочу побувати в музеї мадам Тюссо. Хотіла б там навчатись, якби була можливість».
Таня: «Планую бути психологом, класна професія».
Яна: «Хочу подивитися футбольний матч «Боруссії», це команда, у якій грає футболіст Марко Ройс. Він мені дуже подобається».
Марина та Аня, 22 роки, мріють про щасливе майбутнє України.
Марина: «Закінчила медакадемію, попереду інтернатура. Мрію працювати за фахом —стоматологом, щоб роки навчання не минули дарма».
Аня: «Не віриться, що вже подорослішали. Повернутися б до школи! Сама ж мрію про щасливу сім’ю, років так через 10 уявляю себе мамою двох дітей».
Аліна та Саша, 18 років.
«Так відразу і не можемо сказати. Але точно мріємо мати хорошу роботу».
Саша, 18 років. Діма, 16 років, студенти аграрного училища.
Саша: «Мріємо про гарне життя. Жити в мирній Україні, де будуть справедливі закони, достойні зарплати. Виїхав би й за кордон, якби була можливість. Та зараз хочеться, щоб стабілізувалася ситуація в країні».
Діма: «Мрію про щасливу сім’ю. А ще, мабуть, як і всі, щоб не було війни».
Олена Козаченко
Фото Оксани Кириченко
