Національна гвардія чи Правий сектор: хто контролює вулиці міста?

Про те, що в Гадячі вже три місяці поспіль патрулюються вулиці, знають далеко не всі. А от молодь і працівники місцевих кафе та магазинів уже звикли до постійного контролю та перевірок, адже у вечірній час, у вихідні і не тільки люди у формі слідкують за порядком і нагадують, що в громадських місцях потрібно вести себе чемно.

Щоб переконати тих, хто думає, що роботи громадського патруля не видно, я вирішила разом із ними здійснити вечірній контроль по місту.

П’ятниця, 21.00. Біля райвідділу міліції припарковані старенькі зелені «Жигулі», машину прикрашає прапор України. Підходжу до східців, які ведуть до входу у приміщення. Тут стоять кілька чоловіків у формі правоохоронних органів і троє – одягнених у камуфляжну форму, на головах малинові берети.

Усі разом заходимо в приміщення райвідділу. Перед виходом на патрулювання капітан міліції Гадяцького районного відділу, начальник сектору дільничних інспекторів міліції Віталій Огризько проводить інструктаж. Після напутніх слів «нічний дозор» заступає в наряд…

Разом із співробітником райвідділу старшим дільничним інспектором міліції, старшим лейтенантом міліції Русланом Тракалом та Андрієм Смірновим, Олександром Гончаровим, Романом Усенком сідаємо в машину і вирушаємо на об’їзд вулиць. Останні троє чоловіків – члени громадської організації «Гадяцький козацький курінь».

По дорозі ведемо розмову, з якої я дізнаюся, що вулиці контролюють кожної середи, п’ятниці, суботи та неділі з 21.00 до 2.00.  Маршрут регулюється залежно від дня тижня.

– Зараз їдемо через Круг до «Фори» і в парк. Об’їдемо, подивимося, чи є скупчення молоді. Також об’їжджаємо місця продажу алкоголю, попереджаємо, нагадуємо про заборону продажу неповнолітнім», – розповідає Андрій Смірнов.

– А якщо побачите неповнолітнього зі спиртним, які ваші перші дії?

– Спочатку ми встановлюємо місце продажу. Тоді приводимо «затриманого», він вказує на касу, де здійснював покупку. Але без чека ми нічого не доведемо. Можна прослідкувати з відеокамери. Але вже у всіх магазинах знають, що проводяться такі рейди, тому остерігаються продавати. Також слідкуємо за тим, щоб у 23.00 закривалися магазини та кафе, – продовжують розмову чоловіки.

Патрульна команда за свій рахунок заправляє авто, словом, працює на добровільних засадах.

– Чому не звертаєтеся за спонсорською допомогою? Хоча б на той самий бензин виділили б вам, – запитую.

– Ви знаєте, як-то кажуть, ініціатива завжди наказується. Ми самі організувалися, самі ж ні від кого нічого не просимо і не вимагаємо. Працюємо після роботи. Ось Роман тільки звільнився з роботи – і зразу на патрулювання, – розповідає Андрій Смірнов.

Їдемо далі. Проїжджаємо повз нещодавно відкритий розважальний заклад «Скорпіон».

– Це вам, мабуть, ще одна проблема додалася…

– Та поки клопотів не було, тут більше не молоді, а дорослих. Місцева інтелігенція…. У молоді стільки грошей немає, щоб тут гуляти. У «Петровича» також не сидять малолітні. Ось на кутку «Чернігівське» (район  Сарського перехрестя – авт.), тут проблемніше – продають алкоголь усім. На годиннику початок 22.00, ще ранувато – немає нікого. Сюди йдуть тоді, коли зачиняються всі інші заклади, – продовжують.

Час пік місцевих гулянь починається з 23.00. Але молодь, за словами спостерігачів, уже знає, що проводиться  чергування, тому уникає бійок, слідкує за своєю поведінкою.

– Якщо застали галасливу  компанію, що робите в першу чергу?

– По-перше, проводимо профілактичну роботу, роз’яснюємо, попереджуємо. Якщо вдруге буде подібний випадок, тоді ведемо розмову по-іншому. Якщо ми встановлюємо факт порушення правопорядку, то однозначно веземо у райвідділ міліції, а там уже розбираються, хто, що і до чого», – ведемо розмову далі.

– Якщо раптом десь який інцидент трапляється, куди звертатися?

– Телефонувати за номером 102. У чергового є список козаків, які на патрулюванні. Біля прізвища кожного є номер телефону.

Зупиняємося біля «Фори». прямуємо у парк. На перших лавках відпочивають компанії. У темряві світяться екрани телефонів, планшетів. Хтось навіть умудрився принести ноутбук.

– Бачте, Wі-Fі підключили, тепер сидять клацають.

Патрульна команда підходить  майже до кожної лавки, просять, щоб вели себе культурно і прибирали після себе. Молодь вітається, чемно відповідає, хлопці пожимають руки.

– Не було такого, що реагували агресивно, мовляв, хто ви такі, чого вказуєте? – далі розпитую чоловіків.

– Ні, усі себе ведуть адекватно. Були, правда, випадки, з питаннями приставали, чи ми не Національна гвардія. А 9 травня навіть сказали, що тут охороняє Правий сектор, – згадуючи, сміються.  

Підходимо до кіоску, що навпроти міської школи № 2. Кілька чоловіків, які сиділи за бокалом пива, стишують розмови, поглядом проводять патрульних. Хлопці у формі вітаються, заходять у приміщення. Питають, чи немає дітвори.

Поза спинами чути: «О, самооборона!»

– У нас же в Гадячі, по великому рахунку, немає навіть куди піти, – жаліються чоловіки.

Графік чергувань складається на тиждень, бо всі хлопці працюють. «А патрулювати потрібно», – говорять.  Графік затверджується в райвідділі міліції. Кожна трійка патрульних  знає, хто й коли заступає.

– Громадська організація «Захист» вам не допомагає?

– Вона існує, але на них дуже багато нарікань, що роботи не видно. В їхньому патрулі дві людини. Вони ж піші, а ми все-таки мобільна група. Тут обійшли, через 5 хвилин поїхали на Заяр, знову повернулися сюди, ну і так далі.

ГО «Захист» від міської ради отримує зарплатню, а козаки працюють на громадських засадах.

– Хтось вважає, що ми хочемо задавити цю організацію. Але це неправда, ми самі запропонували свої послуги. Не вимагаємо ні допомоги, нічого. Якщо щось потрібно, вирішуємо всі проблеми у своєму громадському колі.

«Нічному дозору» уже висловлювали вдячність, що нарешті в місті ведеться патруль. Звертають увагу на форму, тому й виникають думки, що начебто «гвардійці».  «Але ж ми козацький курінь, маємо навіть емблему», – показують червону наліпку на руці із зображенням напису «Козацький гвардійський корпус Полтавщини».

– Яку роботу ви проводите, окрім патрулювання, чим займалися раніше?

– Ми починали з того, що хотіли створити організацію, яка б піднімала патріотизм молоді. Займаємося благодійністю: відвозили подарунки в дитячий будинок, збирали школярів та студентів аграрного училища і возили у військову частину в Полтаву. Можливо, це в майбутньому чиясь професія. Також організовували екскурсію в місто козацької слави Батурин. Співпрацюємо з громадською організацією в Полтаві. Нас запрошують на різні заходи, – продовжуємо розмову.

Обійшовши парк, збираємося робити повторний похід. Біля Свято-Успенського собору компанія хлопців шумить і галасує, голосно сміються. Патрульна команда підходить і робить зауваження, мовляв, ви ж тут не самі. Хлопці заспокоюються, говорять: «Не переживайте, усе буде добре».

Через деякий час галас повторюється, чоловіки знову роблять попередження. Тільки тоді компанія стихає.

– І ще одне. «Меркурій»,.. – продовжую засипати запитаннями.

– Є такий магазин,.. – чую у відповідь.

– Магазин?!

– Так, по документах саме магазин. Дуже проблемний. Років два тому це була місцева забігайлівка, яка працювала до ранку, до останнього клієнта.

– А зараз як? Ситуація покращилася?

– Так. По-перше, обмежили права, зробили магазин. Клієнти, які були, залишилися. От подумайте, де після 23.00 можна купити алкоголь?

– Не знаю.

– На заправках. Вони ж працюють цілодобово. Є навіть  люди, які замовляють спиртне звідти через таксі. За «Меркурієм» ми спостерігаємо. Є такі люди, які приїжджають, уже підвипивши, щоб добрати свого. Тоді сідають в машини і напідпитку рухають далі. Ми прослідковуємо, а потім маємо право зупинити таких горе-водіїв.

Переходимо дорогу, прямуємо  до дитячого майданчика. Там біля кожної лавки – по компанії.

Одна вже пустує, а біля неї стоять пусті пляшки з-під пива. Мабуть, побачивши патруль, повтікали.

Чоловіки підходять до дівчат, які стоять із баночками з напоями. Перевіряють. Дівчата обіцяють, що будуть зберігати порядок. Одна говорить: «Тут гуляти ще нашим дітям».

Повертаємося до автівки. Рухаємося в напрямку до Заяру.  По дорозі чоловіки знову піднімають тему, що в місті навіть дорослим немає де проводити час. Один із них говорить: «От був на другому поверсі «Фори» 3D-кінозал. Чого прибрали? Ми з дружиною ходили, то народу було… Ледве квитки купили».

Переключаємося на тему виборів.

– Ми плануємо працювати двома екіпажами. Спочатку думали виставити наряди по дільницях, а потім вирішили, що то просто розсіювання сил.

Оглянувши заярський мікрорайон, вирушаємо на вельбівський блок-пост. Там команда патруля залишає свої контактні телефони. Пояснюють: для того, щоб бути постійно на зв’язку і в разі чого спільно діяти.

– Коли, наприклад, проривається якась машина, нам повідомляють, і ми допомагаємо її зупинити. От був колись дзвінок, перекрили і зупинили машину. Оточили, перевірили документи. Чоловік з Веприка, напідпитку, прямо на місці продавав свою машину. За їзду в нетверезому стані штраф 6000 гривень.

На шляху з Вельбівки до міста ми прослідковуємо за ваговим транспортом. Їдемо за однією з машин, упевнившись, що бензовоз повернув на об’їзну дорогу,  повертаємо знову в центр.

Заходимо у кафе «Вогник». Людей немає. Одна молода компанія сидить за столиком. Працівники кафе, побачивши знайомі обличчя козаків, вітаються і спішать розповісти, що все гаразд, без пригод.

Заїжджаємо у «Чернігівське». Патрульна команда заходить у пивний кіоск і нагадує, що вже час закривати заклад. Господиня відразу розгонить усіх клієнтів.

Далі їдемо на ринок. На питання, чому і цю ділянку міста взяли під контроль, чоловіки пояснюють:

– Хлопці люблять там гарцювати на скутерах, мотоциклах і  мопедах. Ми раз приїхали, поговорили з ними, начебто вже не їздять. Та все ж перевіряти не забуваємо.  

Потім навідуємося у черемушківське «Шапіто». Там також порядок. Люди збираються розходитися.

Патрульна машина вирушає на об’їзд мікрорайону цегельного заводу.

– Тут ходила чутка, що з’явився маніяк. Ми вирішили вияснити. Одна жінка сказала, що був випадок, коли чоловік душив дівчину біля гаражів. Вона написала заяву в міліцію, дільничний розбирався, – розповідають.

Біля місцевого магазину я прощаюся з козацьким патрулем, дякую за те, що погодилися взяти мене у свою команду, бажаю спокійного  чергування. Зелені «Жигулі» від’їжджають. Хлопцям ще чимало роботи: об’їзд Малого Кругу, знову парк і площа Соборна, де після 23.00 молодь полюбляє влаштовувати автомобільні гонки. А от коли в центрі поменшає молоді, то це знак патрулю, що пора вирушати на дискотеку  – у нічний клуб «Sun City».

Олена Козаченко