Свято у фотографіях

Ветерани війни – чиїсь батьки, діди, прадіди. Їхня юність, обпалена війною, – просто кривавий спогад життя. Хто б міг подумати, що сива старість знову принесе їм скорботні дні тривоги в передчутті війни. І з кожним роком рідіють ряди ветеранів – тих, перед ким схиляються мільйони українців, дякуючи за блакить мирного неба над головами.

Ветерани війни – чиїсь батьки, діди, прадіди. Їхня юність, обпалена війною, – просто кривавий спогад життя. Хто б міг подумати, що сива старість знову принесе їм скорботні дні тривоги в передчутті війни. І з кожним роком рідіють ряди ветеранів – тих, перед ким схиляються мільйони українців, дякуючи за блакить мирного неба над головами.

Поділитися новиною

Ветерани війни – чиїсь батьки, діди, прадіди. Їхня юність, обпалена війною, – просто кривавий спогад життя. Хто б міг подумати, що сива старість знову принесе їм скорботні дні тривоги в передчутті війни. І з кожним роком рідіють ряди ветеранів – тих, перед ким схиляються мільйони українців, дякуючи за блакить мирного неба над головами.Хоча в більшості міст України і скасували відзначення Дня Перемоги, Гадяч без святкового параду та вечірнього театралізованого концерту не обійшовся. Свято минуло в стилі реквієму без традиційного салюту, але зі звичним «День Победы». А ще – з гіркотою сліз, відчуттям тривоги і палкими обіймами ветеранів, які випромінювали тепло і доброту. У їхніх очах – біль і спогади тих страшних 1940-х, під гімнастерками і сорочками – давно забуті рани, що ниють навіть від солодкого слова «Перемога», а на вустах – скорботна посмішка з надією на те, що їхня війна була останньою.

Здавалося, що разом із ветеранами кануть у вічність і жахіття тих лихих далеких подій, зітруться болючі спогади війни. Здавалося, що українська земля вже не здригнеться від пострілів і гулу танків, що не вмиватимуться слізьми матері, відправляючи чоловіків і синів на війну.

На жаль, відзначаючи річницю закінчення однієї війни, ми подумки живемо в іншій, мріями плекаючи перемогу.

На ранковому мітингу, як і на вечірньому концерті, у небо врочисто випустили сині та жовті повітряні кульки. У натовпі можна було почути розмови про те, що кульки на фоні голубого неба розмістилися у вигляді карти України, «на півдні» виднівся і анексований півострів Крим. «Невже знак?» – лунало питання, яке так і залишилося без відповіді.

 У рамках дня шкільного самоврядування, приуроченого Дню Перемоги, школярі 5-11 класів міської школи № 2 ім. М.П. Драгоманова провели зустріч із ветераном війни Дмитром Терентійовичем Усенком. А також улаштували конкурс на краще приготування польової каші та розкладання наметів. А місцева самооборона презентувала БТР на луках.Мить свята – поцілунок за Перемогу. Радіє ветеран не тільки подарованим весняним квітам, а й обіймам вдячності за щастя на землі. Ветеран війни йде до Вічного Вогню, щоб віддати шану загиблим товаришам.Честь тим, хто відстояв у бою Перемогу.Студенти училища культури ім. І.П. Котляревського разом із працівниками відділу культури та ККЗ «Дружба» – учасники театралізованого концерту.Завідуюча відділом культури Лариса Труш з учасниками концерту.Уперше за останні кілька років на концерті, приуроченому 9 травня, було багато молоді та дітвори. Кому ж, як не їм, пишатися здобутками прадідів. Серед натовпу виднілися дівчата у вишиванках з червоними маками, дехто з чоловіків був одягнений у полотняні сорочки з вишитою блакиттю. У косах школярок були вплетені синьо-жовті стрічки, а у руках малечі грайливо майоріли прапорці.

Фото Аліни Харченко

Олена Козаченко

Фото Оксани Кириченко

LIVE OFFLINE
track image
Loading...