Підслухані розмови

Біля магазину стоять два чоловіки пенсійного віку у робочому одязі і говорять:

«…І досі крадуть конденсат. Уже уче-уче – до лампочки! Он чув, на одній буровій хлопці об’їзд робили, коли дивляться – вдалині туман, а то газ із скважини спускають і конденсат зливають. Усе крадуть! Гул стояв такий, шо уха закладає! Він-то оту каністру продасть за двадцятку, а газу випустив скільки, шо тиждень у пятиетажкі можна супи варить!»

Декілька чоловік стоять біля машин таксі, що біля «Укрпошти». Один, лисуватий, у сірих джинсах, затягується цигаркою і говорить:

«…Прийшла повєстка в армію, а в мене поле не засіяне. Вся сім’я живе з цього. Як піду, то шо тоді?! Трактори стоять… Жінка колотиться, переживає. Я й сам такий. Думаю, ну піду, бо треба ж. Та й хто мене питатиме? А жить за шо будемо? А з другой сторони, руські як повалять, то ні хліба у нас не буде, а може, і нас не буде…»

В одому з місцевих кафе чоловік і жінка, мабуть, подружжя, обом близько 40 років, п’ють каву і розмовляють.

Чоловік каже: «…за Юльку голосувать без толку. Як тоді нічого не зробила, то й зараз навряд чи. Можна сказати, що вона уже атавізм. Колеги на роботі кажуть: Порошенко єдиний, на кого можна робити ставку, – розумний, професіонал, а від бізнесу можна і відмовитись». Жінка махнула рукою і промовила: «Технічних кандидатів стільки, що прізвищ не запам’ятаєш. Після першого туру Порошенко з Юлькою, мабуть, і залишаться. Хто кращий – не відомо. Як на мене, обоє під питанням. Жаль, що немає одного кандидата, якого підтримала б уся Україна – і Захід,  і Схід. Пам’ятаєш, як колись голосували за Кучму, аби тільки не віддати голоси комуняці Симоненку?»