«Втерти б носа японцям!»

Михайла Миколайовича Турчина вже у стінах редакції назвали «місцевим Кулибіним» (російський механік-винахідник), але сам він скромно відхрещується від такого звання, а свій винахід навіть винаходом не називає. Каже просто – виріб або нове бачення механічної деталі.

Гадячанина Михайла Турчина добре знають місцеві (і не тільки) автомобілісти. Бо кожному, мабуть, бодай один раз, але доводилося звертатися до нього за допомогою чи консультацією.

 А от чому його персона зацікавила «автолюбителів» з інших міст, областей та навіть країн – відомо далеко не всім. Що ж за винахід він вигадав і як усе починалося, розповідає Михайло Турчин:

«Я з дитинства займався радіотехнікою. Із 4-5 класу вже почав паяти різні радіоустановки. Словом, був потяг до техніки. Мене завжди цікавило, як що влаштовано, що там усередині якоїсь запчастини…»

Свої захоплення Михайло продовжив і розвинув під час навчання. І здобув спеціальність електромонтера  у Зіньківському училищі радіотехніки.

«Я навіть в армії займався радіотехнікою!» — каже.

Михайла Турчина також пам’ятають як майстра в телеательє. Потім працював у приватного підприємця. Тоді ж уперше поїхав на автовиставку в Київ.

«Я займався радіотехнікою, але мене цікавила ще й автомобільна. Я дуже хотів розвиватися. Просто бачив, що не зовсім реалізовуюся. І от у 2000 році, коли поїхав на виставку, подивився, як представляли автосервіс, дуже зацікавився. Побув там один день, повернувся додому і через день знову поїхав, на емоціях — так мені сподобалося!» — згадує Михайло.

У 2004 році Михайло Турчин відкрив власну справу. Тож у цьому році його автомайстерня святкує ювілей.

До речі, співпрацює з журналом «Автомайстер» – був дописувачем. І от одного разу від редакції пролунала пропозиція взяти участь у автовиставці.

«Там я і представив свій виріб. Це не винахід, а просто новий підхід. От, наприклад, можна стіну фарбувати щіткою, а можна валиком. Ось так і в мене просто з’явилося своє бачення виготовлення певної деталі. І виявилося – воно краще, ніж у деяких відомих фірм. Кажуть, якісніша, ніж у виробника Bosh. Це такий собі станочок. Для чого він? Ну, в автомобілі є інжектор, в якого є слабке місце – клапан, в принципі, його можна купити, коштує він приблизно 70 доларів. Але є такий принцип: зекономлені гроші – зароблені гроші. Клієнт же за все це платить. І для того, щоб зекономити гроші клієнту і заробити собі, доводиться цей клапан ремонтувати. І тоді я обробляю його високоточним станком. Ось і все. Станок цей вузькопрофільний, для одного діла.

Мені пропонували запатентувати, але я не хочу», – пояснює Михайло Турчин.

Кажуть, цей «винахід» багатьом автомайстрам полегшив процес роботи. Тож Михайло привіз свій виріб на зліт дизелістів, де саме проходила й виставка.

«Обдивлялися мій вибір з недовірою, начебто все дуже просто, а значить не може так працювати. Потім, коли я продемонстрував, як воно діє, усім сподобалося. Правда, було багато суперечок з тими, хто продає подібні, бо вони критикували мене, але я «захистив» свій виріб, і питання всі зникли», – розповідає.

«І от минуло 10 років, ходжу по тій самій виставці, а мене впізнають, вітаються за руку – так приємно!»

«Акули цього бізнесу, з Білої церкви, три дні цей станок обдивлялися. Питали, чи можна сфотографувати, я дозволив. Вони його крутили в усі сторони. Розпитували мене, кажу: дивіться, вивчайте, тільки знайте, є один нюанс. А потім після виставки в Інтернеті з’явилося оголошення на дизельному форумі, що виготовляємо такий-то станок і вивчаємо ринок. Та вони просто зробили жалюгідну копію цього виробу, я тільки глянув на нього і сказав: він працювати не буде. Вони ж нюансу не врахували!» — розповідає Михайло Турчин.

Слава про гадячанина пішла навіть за межі України. Сам він, сміючись, говорить: «циганська пошта» працює краще за все.

«Я просто зареєстрований як приватний підприємець, але в Києві представляв себе фірмою

«Гадяч-Дизель». Треба ж якось Гадяч прославлять! Щоб знали, що є таке місто. І на візитках, які я роздаю, такий же напис зробив», — продовжує Михайло.

«…Чула, що до Вас їдуть звідусіль. Правда?» — запитую.

«Так, багато іногородніх. Ви не повірите, але їдуть звідусіль… Колись дзвонять і кажуть: «Ви оте й оте робите?» Кажу: «Так». – «Ну ми приїдемо через 2 дні». Я аж здивувався. Коли приїжджають: притягують машину з російськими номерами. А вони, виявляється, прочитали в Інтернеті, що подібне ремонтують тільки в Петербурзі та Москві. А їм виявилося легше доїхати до Гадяча», — продовжує чоловік.

До речі, під час нашої розмови з Михайлом Миколайовичем телефон у нього розривався від дзвінків. Можливо, то дзвонили замовники?..

Олена Козаченко

 «Хотілося б залучати молодь до співпраці, щоб чогось навчити, передати досвід. А ще — разом працювати на імідж нашої держави, щоб Україну знали не лише як аграрну, а й «автомобільну» країну. Втерти б носа японцям!»

 Михайло Турчин є постійним учасником зльоту дизелістів і діагностів.