м. Гадяч, вул. Гетьманська, 62-б

DSC 0316Минулої суботи там святкували День села. На гуляння зійшлись чи не всі жителі.

DSC 0318Приємно, що всю концертну програму підготували працівники Броварківського сільського Будинку культури. А подивитись справді було що: для глядачів підготували запальні DSC 0321українські пісні й танці, гуморески й чудові сценки з життя українського села.

гойдалкаІноді у кожного з’являється думка про той невидимий, незнаний край світу, де, за нашими уявленнями, має бути добре. Виникає бажання покинути все й податися туди. Не що інше, як втеча від самого себе. Вікторія це добре розуміла. Вона математик, королева точних наук. Звикла, щоб усе було чітко, без сентиментів. Усе заплановано, життєвий вектор із конкретними цілями. Для неї були незрозумілими зітхання й переживання колег. Постійний рух вперед, долання перешкод, аналіз, досвід і знову вперед. Якось так усе й відбувалося. А тепер… Щось, мов сухенька хворостинка, хруснуло в душі, надломився той залізний стержень, на якому все трималося. В якийсь момент зупинилася, оглянулася на прожите. А там – порожньо. Заради чого чи кого усе це? У сорок п’ять немає ні сім’ї, ні дітей. Робота, робота… Загубила себе у тій роботі давно, як і радість життя.

e7169co9h3bc3obhc02mos43c9hshadlГанна заздрила своїй подрузі Ларисі, що та мешкала у місті. Дівчата познайомилися на районній олімпіаді з математики, розділивши почесне друге місце. Подружилися. Стали їздити одна до одної. Лариса водила подругу на усілякі атракціони, на морозиво, а Ганнуся соромилася запрошувати її у село, де вічна робота і вільного часу на розваги мало. Однак Лариса заспокоювала Ганну. У селі їй подобалося: тепле молоко, свіже повітря, широка грядка полуниць – їж скільки хочеш. Не так, як удома, коли мати скупо всипала ягід у тарілку, щоб більше на зиму заготовити.

a25e68848800Відколи померла дружина, Віктор Петрович жив сам. Щосуботи вибивав старі килимки, перетирав у серванті чашки і блюдця, мив підлогу. Йому зовсім не подобалася ця робота. Але з портрета на стіні дивилася ніжно і сумно Лідочка, його покійна дружина, ніби просила вибачення за те, що залишила одного, і навіть такі дрібні жіночі справи тепер доводиться робити йому.

10 вересня у Будинку культури було напрочуд людно – Біленченківка святкувала День села.

Майстрині представляли свої стравиЗа доброю традицією урочисті заходи розпочались з української пісні. Цього дня вітали усіх – мужніх чоловіків і ласкавих жінок, старожилів і найменших жителів села, багатодітні родини і подружжя, які святкували ювілеї.

DSCN19369 вересня у Біленченківській ЗОШ пройшло спортивне свято присвячене Дню фізичної культури і спорту в Україні. Свято проводив вчитель фізичної культури вищої категорії  Кіяшко О. П. 

ведмедикСонячний зайчик стрибнув на підвіконня. Звідти пострибав по стіні. Ліна не знала, хто цей бешкетник із будинку навпроти, який дражниться з нею. Коли дні ставали похмурими, вона сумувала за сонячними зайчиками. Під’їжджала в інвалідному візку до вікна, відкривала, дивилася у сірі небеса, випрошуючи краплинку просвітку.
Вона любила вітер, який «забігав» через відчинене вікно до кімнати. Колись він бавився її довгим волоссям, а Ромко клацав фотоапаратом. Недавні фото… Які вони гарні! А ці «дощові», із ромашковим вінком на мокрому волоссі…

dsc 8275.1Весілля для молодого

– Гірко! – гукали гості.

І молодим справді було дуже гірко. Особливо нареченій. Наталя чекала, коли нарешті закінчиться це пекельне весілля.

– Пробач, – прошепотів Назар під час поцілунку.

Не про таку забаву вона мріяла.

Loading...